[ad_1]
Енергетика
У Польщі, щоб диверсифікувати пропозицію енергетичної галузі для індивідуальних клієнтів, необхідно змінити підхід до регулювання цін та збільшити інвестиції у мережну інфраструктуру. Войцех Грачик, президент правління Асоціації приватних роботодавців енергетики та член правління Конфедерації Левіатана, розповідає BiznesAlert.pl про підхід, який застосовувався досі, та про симптоми змін, які дозволяють йому оптимістично дивитися у майбутнє.
Лампочки. Фото Pixabay
Business Alert.pl: В енергетичному середовищі є кілька таких метафор, які вони поперемінно повторюють багато років. Одним із них є твердження про те, що ми, можливо, відстаємо у трансформації енергетики, але коли ми прийшли до банківської справи 30 років тому, саме наше відставання дозволило нам обійти певну епоху, завдяки якій ми стали піонерами технологій. Аналогічно буде й у енергетичному секторі. Це порівняння перспективне, і єдина проблема, яку я бачу в ньому, полягає в тому, що цього не відбувається. Від чого це походить?
Войцех Грачик: Це правда, що ми пройшли епоху чеків та EC-карт. Нещодавно під час візиту до Німеччини ми хотіли заплатити телефоном, і реакція була «великі очі». У Польщі трансформація, особливо цифрова, у банківській справі спрацювала насамперед тому, що протягом багатьох років цей ринок був дуже конкурентним. У банківській сфері відсутня система тарифів на банківські послуги, яка встановлюється для індивідуальних клієнтів якоюсь установою та з великою часткою приватних та іноземних банків. Таким чином, польські банки, а також іноземні банки, що працюють у Польщі, мали відповідати стандартам, встановленим найкращими організаціями, щоб залишатися конкурентоспроможними.
В енергетичному секторі все інакше. Наприклад, нашій країні нині лише на рівні людей, керуючих мережами передачі, а й у сфері розподілу, відбуваються дискусії, які мали місце у Німеччині 15 років тому вони. Висуваються аргументи, що неможливо підключити та експлуатувати відновлювані джерела в масовому масштабі, тому що вся система розвалиться. Крім того, ми чуємо, що генерування енергії за допомогою фотоелектричних установок не має сенсу. Я пам’ятаю, що 12 років тому глава RWE був відомий тим, що субсидування фотоелектричної енергії у Німеччині має такий самий сенс, як вирощування ананасів на Алясці. Таким був спосіб мислення в енергетичному секторі Німеччини, і знадобилося кілька років, щоб змінити його. Це було викликано клієнтами, політикою та економічними реаліями. У Німеччині держава, як правило, не володіє енергетичними компаніями та не захищає статус-кво на енергетичному ринку, але нав’язує та підтримує зміни. Наразі ми переживаємо момент змін у польській енергетичній галузі як на організаційному рівні компаній сектору, так і на рівні менталітету співробітників. Наведу приклад: коли ми підключили фотоелектричні установки та сховища до споживачів, ми побачили деякий опір з боку працівників мережі, внаслідок чого було винайдено нові стандарти. Наприклад: який сенс додавати потужність фотоелектричної установки до потужності накопичувача і порівнювати з тим, що підключено до просьюмеру, якщо жодна з цих пристроїв ніколи не досягає максимальної потужності, до того ж вони ніколи не працюють разом? Це означає, що вони не передають у мережу максимальну кількість енергії. Коли ми поставили це питання, відповідь була такою: насправді це не мало сенсу, але альтернативного підходу не було винайдено. Тому минулого року втрутилося Міністерство клімату та навколишнього середовища та прямо в акті написало, що ці повноваження підсумовуватися не можуть.
Я ціную, наскільки сильно Польські електричні мережі останнім часом змінили свій підхід до підключення поновлюваних джерел енергії. Однак ми й досі чуємо від людей, які керують цією компанією, що в Польщі не може бути понад 50 відсотків відновлюваної енергії в системі, тому що це технічна межа можливостей системи. Це те саме, що обговорювалося на рівні мереж електропередачі в Німеччині 10-15 років тому. Крім того, держава як власник енергетичних компаній у минулому підтримувала такий підхід до змін. Отже, повертаючись до банківської метафори: якби нинішнім банківським стандартом був PKO BP 25 років тому, і ця компанія мала б 80 відсотків ринку, у нас не було б Blik, мобільних платежів чи мобільного банкінгу.
З іншого боку, у банківській справі у нас є клієнт, який вигідніший або в якомусь сенсі зручніший. В енергетичному секторі, зрештою, є клієнт, який завжди буде платити ту саму суму.
У рамках моєї ролі в Асоціації приватних роботодавців Конфедерації Левіатана ми нещодавно зустрілися з представниками міністерства, щоб, серед іншого: обговоримо зберігання енергії: Міністерство поскаржилося, що у Польщі не будуються сховища, і нас запитали, коли їх почнуть будувати масово. Як приклад ми вказали, що це підтримає можливість цінового арбітражу: значна різниця між ціною години x і ціною годиною x+5 дає привід зберігати енергію. Ми почули від міністерства, що ціни мають бути низькими, стабільними та передбачуваними, тому можливість цінового арбітражу небажана. Якщо переважає думка, що зміна ціни не йде на користь одержувачу і ми обов’язково маємо гарантувати постійні та передбачувані ціни, які потім фіксуються у законодавчих актах, то передбачається, що нічого революційного на ринку не станеться.
Я і мої колеги-енергетики часто із заздрістю дивимось на Нідерланди. Кризовий чи некризовий – ринок процвітає. Наприклад, ситуація кінця 2022 року: енергетична криза, споживачі скаржилися на зростання цін, відсутність прозорості, але з іншого боку створено ринок, який підтримує цих клієнтів у зниженні чи оптимізації енергоспоживання. У клієнта немає розумного лічильника? Незабаром з’являється рішення, що надає клієнту інформацію з онлайн-лічильника і, що додатково підключається, наприклад, до інших домашніх пристроїв. У разі проблеми відразу з’являється компанія, яка пропонує рішення.
Є ринок постачальників, які заробляють гроші за рахунок появи нового менталітету.
Так. Тим часом у Польщі продавців цензурують, бо вони заробляють гроші.
(сміх) Це абсурдно…
Може здатися, що так, але насправді ми, як галузь, стикаємося з таким підходом. Чому продавець має заробляти на продажу енергії? Наведу приклад: коли два роки тому було ухвалено закони про заморожування цін на енергоносії та проаналізовано формулу розрахунку компенсацій, їх спочатку було запроваджено. були вказані всі витрати на купівлю енергії, і це мала бути вся компенсація. Отже, ми питаємо про маржу; «Допуск? Яка маржа?» – отримали ми у відповідь.Маржа нам потрібна, щоб покривати витрати на нашу діяльність, інвестувати та оплачувати роботу людей, які обслуговують клієнтів і, наприклад, пояснюють тонкощі законів, що заморожують ціни для населення.Зрештою в акт було закладено маржу у 3 відсотки На польському енергетичному ринку ми спостерігаємо певну недовіру до кожного постачальника послуг Я думаю, що як галузь продавців енергії, ми в найближчому майбутньому запустимо освітню кампанію, яка проінформує споживачів електроенергії, чому їм потрібен продавець.
Давайте тепер подивимося на цю проблему ширше: регулювання цін у Польщі зводиться до зниження цін на енергоносії, а не стимулювання споживачів знаходити кращу пропозицію на ринку. Придушення цін досягається, наприклад, з допомогою ефективного усунення прибуток від продажу енергії споживачам. Чи є у цих умовах шанс на реальну конкуренцію на ринку? Позбавлення продукту маржі по суті є запрошенням до дії інтриганів, які створюють проблеми в інших місцях. Це призводить до втрати довіри до продавців і самого ринку, що вимагає втручання державних органів, і коло замикається.
Чому ми не можемо запропонувати у Польщі комбіновані продукти, які вже багато років є на німецькому ринку? Наприклад, батьки, які живуть у Бадені, можуть «відправити» надлишки продукції своєї домашньої фотоелектричної установки своїм дітям, які навчаються в Гамбурзі.
Для цього є потенціал. Подивіться, в нашій країні багато людей, що живуть у багатоквартирних будинках, мають дачу або земельну ділянку, де можна встановити фотоелектричну установку, яка виробляє електроенергію. Таким чином, клієнт міг виробляти продукцію на ділянці, подавати її в мережу та натомість використовувати таку саму кількість електроенергії вдома. Це було б щось нове на польському ринку та, безумовно, цікава пропозиція для багатьох людей. Проблема, однак, полягає в мережі, яка протягом багатьох років недостатньо інвестувалась і зовсім не готова до великомасштабного виробництва низьковольтної енергії. В даний час, у гіршому випадку, установку на ділянці доведеться відключити від мережі, оскільки мережа не зможе отримувати електроенергію. Отже, у нас є два невивчені уроки: дерегулювання цін, щоб клієнт підходив до продукту усвідомлено, і проблема на стороні мережі.
Отже, поговоримо про мережі. Якщо це головне обмеження фактичного розвитку цивілізації, чому ми не можемо про це подбати?
Проста відповідь, на яку ви, ймовірно, не очікуєте: інфляція. Інфляція стримувала зростання мережевих інвестицій упродовж останніх 20 років.
Що ти маєш на увазі?
Я пам’ятаю свій початок роботи в енергетичній галузі та свій перший контакт із регулюванням цін на електроенергію в Польщі. Потім відбулася зустріч представників 33 енергетичних компаній та представників Управління регулювання енергетики з приводу тарифів на наступний рік. Миттю раніше тодішній уряд запровадив акциз на електроенергію, що призвело до збільшення цін на енергоносії на 20 відсотків, а остаточного законопроекту — на 12 відсотків. Нам відкрито сказали, що уряд очікує підвищення цін на енергоносії максимум на 5,5 відсотка, тобто це мало означати зниження продажів електроенергії та тарифів на її розподіл. З боку розподілу це означало серед іншого скорочення інвестиції.
Справді, останніх 20 років ми розглядали ціни на енергоносії як інструмент боротьби з інфляцією. Тому ми подбали про те, щоб інвестиції не збільшилися, бо це все відбивається на рівні відпускних цін. З цієї точки зору ми можемо сказати, що було створено фетиш цін на енергоносії, і протягом багатьох років до президента Управління регулювання енергетики ставилися як до людини, відповідальної за моніторинг інфляції.
Розширення Ради з грошово-кредитної політики.
Так, саме через цей менталітет виникла історична недостатність інвестицій у мережу. На щастя, ця політика закінчилася 3-4 роки тому. Дуже великий приріст інвестицій видно відразу, але побудова мережі це довгостроковий процес; ми побачимо ефект до 2030 року. Якщо у нас і надалі буде такий предметний підхід Регулятора до інвестицій, через 10 років у нас буде одна з найсучасніших мереж у цій частині Європи.
Розмовляла Марія Шуровська
На заморожування цін на енергоносії з бюджету було витрачено 12 млрд. злотих, а компанії отримали компенсації
[ad_2]
Говорит СМИ: Biznes Alert (Польша)
