Михальський: Туреччина та Ірак роблять політичний прорив у відносинах

26 квітня 2024, 07:20

Безпека

– Переговори та кількість підписаних двосторонніх угод свідчать про те, що у турецько-іракських відносинах відбувається політичний прорив, який відкриває можливість вирішення пріоритетного для Анкари питання боротьби з угрупованнями, пов’язаними з Робочою партією Курдистану, на території Іраку. Для Туреччини це політичний успіх і водночас сигнал про те, що вона готова співпрацювати з Багдадом на багатьох рівнях, пише Адам Міхальскі із Центру східних досліджень (OSW).

Президент Туреччини Реджеп Ердоган. Джерело: Флікр

• Відносини між Туреччиною та Іраком протягом багатьох років залишалися складними через низку політичних та економічних конфліктів.
• Переговори та кількість підписаних двосторонніх угод свідчать про те, що у турецько-іракських відносинах відбувається політичний прорив.
• Відносини Анкари з Багдадом зазнають випробування найближчими місяцями.
• Зміцнення турецько-іракських зв’язків може послабити вплив Ірану в Іраку.

22 квітня президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган здійснив свій перший офіційний візит до Іраку з 2011 року. Його супроводжували, зокрема, міністри закордонних справ, внутрішніх справ, оборони, торгівлі, транспорту та інфраструктури, енергетики та голова розвідувального агентства MIT. У Багдаді Ердоган провів переговори з президентом Абдул Латіфом Рашидом та прем’єр-міністром Мухаммадом Шією аль-Судані. Укладено 26 двосторонніх угод, у тому числі про військове співробітництво (у тому числі у боротьбі з терористичною організацією, визнаною обома країнами Робочою партією Курдистану – РПК) та оборонної промисловості у сферах економіки, сільського господарства, технологій, енергетики, ЗМІ та водопостачання з Тур. Ірак через річки Тигр і Євфрат.

Найважливішою економічною угодою став протокол про інфраструктурний проект «Дорога розвитку», підписаний міністрами транспорту обох країн та їхніми колегами з Катару та Об’єднаних Арабських Еміратів, які спеціально приїхали до Багдаду. Цей проект спрямований на з’єднання Туреччини автомобільним і залізничним маршрутом довжиною 1200 км з вантажними портами, що межують з Кувейтом на південному узбережжі Іраку, і перетворення країни на транзитний вузол, здатний конкурувати, серед іншого, із Суецьким каналом. Вартість проекту складає 17 мільярдів доларів. Роботи з будівництва стежки розпочнуться наступного року та завершаться у 2029 році.

У ході спільної прес-конференції з прем’єр-міністром аль-Судані президент Туреччини позитивно привітав рішення Ради національної безпеки Іраку визнати РПК «забороненою організацією» і заявив, що сподівається, що незабаром вдасться покласти край її діяльності. діяльність у країні. Він заявив про повну підтримку Багдада у досягненні цієї мети та заявив, що ця співпраця підвищить безпеку, особливо у прикордонних районах обох країн.

Другою зупинкою під час візиту Ердогана та його делегації до Іраку став Ербіль – столиця Курдської автономії (КРГ), розташована на кордоні з Туреччиною. У ході переговорів із президентом та прем’єр-міністром КРГ обговорювалися регіональні питання, у тому числі необхідність ліквідації терористичної діяльності РПК. Ердоган також закликав уряд Ербіля покращити відносини з Багдадом як основу спільної боротьби з тероризмом. Він зазначив, що перспектива економічного співробітництва з Іраком охоплює і регіон Курдської автономії, і водночас наголосив на бажанні покращити торговельні відносини з ним.

Відносини між Туреччиною та Іраком протягом багатьох років залишалися складними через низку політичних та економічних конфліктів. Особливо делікатним елементом суперечки з погляду Анкари є питання нездатності Багдада боротися з групами, пов’язаними з РПК, що діють уздовж Кандильських гір на ірано-іракському кордоні і в районі Гара на півночі Іраку. З точки зору Туреччини, це змусило її проводити часті військові операції – як наземні, так і повітряні – на території Іраку та, як стверджує Анкара, легітимізовані на основі договору між двома країнами від 1995 року та двосторонніх угод із КРГ. органи влади (докладніше див. у Додатку). Багдад рішуче відкинув ці угоди, оскільки вважав їх застарілими чи незаконними, і звинуватив Туреччину у порушенні цілісності та територіального суверенітету країни. Ці проблеми також викликали ускладнення у відносинах між Анкарою та РПК, яка – незважаючи на добрі політичні відносини з Туреччиною – не обмежувала діяльність РПК на території Курдської автономії.

Ще одне спірне питання було пов’язане з постачанням іракської нафти, переважно з КРГ. З 2014 року Багдад звинувачує турецьку сторону у співпраці з нею в незаконному продажу іракської сировини — ця торгівля відбувалася поза її контролем і тим самим позбавила його частки в доходах, які оцінювалися в цілому приблизно в 1,5 млрд доларів США. Це спричинило погіршення як відносин Ербіль-Багдад, так і відносин Туреччини з Іраком. Крім того, справу було передано до арбітражу Міжнародної торгової палати (ICC), яка зобов’язала Анкару виплатити Іраку компенсацію. У рамках бойкоту положень МКС турецька влада повністю припинила транспортування іракської нафти. Трубопровід потужністю 1,6 млн. барелів на добу починається в іракському Кіркуку і з’єднує родовища в Курдській автономній адміністрації з турецьким експортним терміналом у місті Джейхан на Середземному морі. Відтак візит Ердогана до Іраку, якому передувала поїздка міністра закордонних справ Туреччини до цієї країни в березні 2024 року, мав стати не лише можливістю відновити двосторонні відносини та вирішити суперечки, що обговорювалися, а й мірою готовності обох сторін для перезавантаження відносин.

Переговори та кількість підписаних двосторонніх угод свідчать про те, що у турецько-іракських відносинах відбувається політичний прорив, який відкриває можливість вирішення пріоритетного для Анкари питання боротьби з угрупованнями, пов’язаними з РПК, на іракській території. Для Туреччини це політичний успіх і сигнал про те, що вона готова співпрацювати з Багдадом на багатьох рівнях, що, швидше за все, завдасть шкоди її відносинам із КРГ. Це не означає, що Анкара має намір повністю відмовитися від відносин з Ербілем, про що свідчить позитивний, хоч і обмежений тон візиту Ердогана до Курдської автономної адміністрації.

Відносини Анкари з Багдадом зазнають випробування найближчими місяцями. Для Туреччини показником успіху стане реальний масштаб співпраці з іракською владою у боротьбі з РПК. Його поглиблення потенційно сприятиме стабілізації регіону і водночас створить умови для збільшення торговельного обміну. Останній аспект висловлюватиметься, зокрема, у реалізації економічно вигідного для Туреччини та Іраку проекту «Дорога розвитку», що фінансується в основному країнами Перської затоки, які розраховують на створення сухопутного торгового коридору як альтернативу морським шляхом, що проходять, серед іншого, через Червоне море.

Наслідки візиту наближають анонсовану Анкарою на літо перспективу проведення широкомасштабної військової операції проти РПК на півночі Іраку, яка швидше за все охопить територію Курдської автономії та частково одну з іракських провінцій — Ніневія. Метою цих заходів є створення коридору безпеки під контролем турецьких збройних сил уздовж турецько-іракського кордону (смугою до 40 км). Однак тон зустрічей дозволяє припустити, що операцію буде проведено за згодою і, швидше за все, у тісній координації з іракськими збройними силами, підпорядкованими Багдаду. Очікуване військове втручання дозволить Туреччині через багато десятиліть значно послабити угруповання РПК в Іраку і, як наслідок, обмежити її діяльність у Сирії, перервавши мережу поставок зброї та потоки пов’язаних із нею людей.

Поліпшення відносин між Туреччиною та Іраком, ймовірно, також сприятиме вирішенню проблеми експорту нафти з Курдської автономії, хоча для цього буде потрібне й вирішення спорів щодо розподілу доходів між Ербілем і Багдадом. Зміцнення турецько-іракських зв’язків може послабити вплив Ірану в Іраку. В даний час Тегеран бере активну участь у фінансуванні та підготовці воєнізованих формувань у цій країні, а Багдад залишається політично залежним від іранської влади. Політичне та військове зближення Іраку з Туреччиною може поступово змінити цей баланс сил, переорієнтувавши політику Багдада на Анкару та арабський світ. Однак у нинішній ситуації це малоймовірно з огляду на все ще сильні політичні зв’язки Іраку з Іраном.

Джерело: Центр східних досліджень.

ПІСМ: Війна в Ізраїлі посилить терористичні загрози НАТО