[ad_1]
Україна зможе відновити обсяги експорту чавуну до довоєнного рівня в разі заборони імпорту чавуну та ГБЖ з РФ
12-й пакет санкцій ЄС фактично забезпечив Російській Федерації додаткові надходження в розмірі 8,8 млрд доларів. Дванадцятий пакет, ухвалений у грудні 2023 року, розширив дію санкцій щодо чавуну та ГБЖ (гарячебрикетованого чавуну), але відстрочив на 4 роки введення заборони на імпорт напівфабрикатів. До цього часу поставки російської металургійної продукції відбуватимуться в межах встановлених квот. Це означає, що фактично новий пакет санкцій послабив режим імпорту металургійної продукції з РФ.
Водночас українські виробники відчувають на собі наслідки російської військової агресії та не можуть конкурувати з російською продукцією на європейському ринку. Водночас українські металурги мають шанс задовольнити потреби ЄС у поставках металургійної сировини за рахунок заміщення російської продукції. Це може мати позитивні наслідки як для української економіки, так і для ринків Європейського Союзу.
У 2023 році ЄС імпортував з РФ 1,4 млн тонн чавуну, 1,2 млн тонн ГБЖ і 3,0 млн тонн заготовок на загальну суму 2,6 млрд євро. Україна може замінити все з цього списку, крім компакт-дисків.
Яку металургійну продукцію з РФ може замінити Україна на європейському ринку:
- Цілісний чавун.
- ГБЖ, за рахунок чавуну, частково до 70%.
Потенціал України щодо збільшення поставок чавуну становить до 2 млн тонн на рік. Це замінить усі постачання чавуну та майже 70% імпорту ГБЖ, який використовується електросталеплавильними заводами як сировина. Це означає, що в разі введення заборони на імпорт виробів з чавуну з РФ Україна зможе відновити обсяги експорту чавуну на довоєнний рівень.
Заборона на імпорт російської продукції з заліза дозволить Україні:
- запустити три доменні печі; Зараз в Україні закрито сім доменних печей;
- збільшити виробництво чавуну в Україні на 30%;
- відновити експорт чавуну з України до довоєнного рівня – 3,2 млн. тонн;
- збільшити виробництво залізорудної продукції на 3 млн т, або 6% (необхідно для додаткового виробництва чавуну);
- збільшити валютну виручку на $1,5 млрд у 2024-2025 роках;
- збільшити державні податкові надходження на 150 мільйонів доларів у 2024-2025 роках, включаючи: на місцевому рівні;
- підвищення стабільності української економіки.
Так, Україна не зможе суттєво замістити постачання російських плит, оскільки раніше ця продукція вироблялася на заводах у Маріуполі. Але зараз пропозиція плит на світовому ринку не дефіцитна і є реальні альтернативи російської продукції.
Зокрема, виробництво сталі в Китаї впало на 7,8% через скорочення внутрішнього споживання. Це означає, що місцеві виробники сталі мають значний потенціал для збільшення експорту плоского та листового прокату. Подібна ситуація і в інших країнах Азії. ЄС побоюється надходження імпорту з Азії і обмежує імпорт прокату, а також має проблеми з диверсифікацією поставок заготовок. Цю проблему можна перетворити на безпрограшну ситуацію, заохочуючи імпорт дощок з Азії. Однак коли на ринку з’являється російська продукція, для постачальників з інших регіонів залишається мало можливостей і немає стимулу шукати альтернативні джерела імпорту. Подібною була ситуація з російськими енергоресурсами.
ЄС відмовляється від енергоносіїв з Росії, яка мала домінуючу частку в енергобалансі ЄС. Це рішення мало величезний ризик для економіки ЄС. Сьогодні ЄС частково незалежний від імпорту енергоносіїв з Росії, а ціни на газ повернулися до довоєнного рівня. Заборона на імпорт російського чавуну та сталевих напівфабрикатів не є ризиковою для економіки ЄС порівняно з енергетичною проблемою. Тому занадто м’який підхід у цьому питанні призводить до викривлення конкуренції на самому європейському ринку.
Прикладом недобросовісної конкуренції є наступний факт. На початку березня ціни на металопродукцію почали знижуватися через падіння цін на сировину. Тоді прокатні заводи в Бельгії, які мають російського власника і імпортують російські злитки зі знижкою, пропонували на 30 євро нижчі ціни (знижка 5%) порівняно з іншими європейськими виробниками сталі. Це призвело до прискореного падіння цін і погіршення фінансового стану місцевих заводів.
Навіть за допомогою європейських металургів не вдалося подолати тиск з боку країн-бенефіціарів імпорту російської металопродукції. Асоціація EUROFER виступила проти продовження поставок, оскільки споживачі російських плит в Європі отримують цінову перевагу перед іншими постачальниками. Це означає, що, залишаючи російську продукцію на ринку, європейська влада має розуміти, що цим вона завдає шкоди власним виробникам сталі, які забезпечують роботою 2,5 мільйона людей.
Зараз Thyssenkrupp Steel має намір закрити потужності з виробництва сталі на 2 мільйони тонн, що передбачає звільнення. Чеська фабрика Liberty Ostrava перебуває у справі про банкрутство. Інший завод Liberty в Угорщині так і не запрацював. Колись найбільший у Європі виробник листового прокату Acciaierie d’Italia (раніше Ilva) також близький до закриття. Це означає, що спотворення конкуренції на ринку плоского листового прокату ЄС внаслідок імпорту російського листового листа має велике значення для європейської промисловості.
Можлива заборона імпорту російської продукції заліза позитивно вплине не лише на економіку України, а й на наших партнерів з Європейського Союзу. Розвиток взаємної торгівлі прискорить інтеграцію української економіки з Європою. Стратегічно для ЄС має бути вигідніше збільшувати торгівлю з країнами-партнерами та кандидатами на членство в ЄС, такими як Україна, замість того, щоб конкурувати з дешевим імпортом своїх геоекономічних опонентів.
[ad_2]
Сообщает: ГМК gmk. center (Украина)
