Гібала: Пріоритетом Норвегії є інвестиції в армію, тому що загроза з боку Росії є реальною.

– Норвегія посилює свої оборонні заходи, збільшуючи витрати на оборону до 2,7 відсотка ВВП до 2030 року. Незважаючи на проблеми, пов’язані зі збереженням особового складу та модернізацією армії перед загрозами з боку Росії, — пише Матеуш Гібала, редактор BiznesAlert.pl.

Прапор Норвезька. Фото: Flickr / автор Райан Малладі

• Серед західних чиновників зростає занепокоєння тим, що Росія може незабаром відновити свою військову міць до рівня, який існував до конфлікту з Україною. Необхідність швидких дій НАТО також випливає із постійної підтримки України, а також зміцнення та поповнення її власних військових запасів. Норвегія, член НАТО з 1949 року, планує збільшити витрати на оборону до 2 відсотків ВВП до кінця 2024 року, а потім до 2,7 відсотка до 2030 року, щоб протистояти зростаючим загрозам з боку свого сусіда.
• З осені 2022 року норвезькі сили оборони перебувають у стані «високої» бойової готовності, що стало реакцією на посилення ядерної риторики з боку Росії та вибухи, що пошкодили трубопровід «Північний потік». Генерал Крістофферсен наголосив на зростаючій загрозі з боку підривної діяльності, дезінформації та розвідки – це некінетичні загрози, до яких Норвегія підвищила свою готовність.
• Норвегія планує досягти цільового показника видатків на оборону у розмірі 2 відсотків валового внутрішнього продукту (ВВП) до 2024 року з прогнозом зростання до 2,7 відсотка ВВП до 2030 року. Члени НАТО погодилися з цільовим показником витрат на оборону понад 2 відсотки. Генерал Крістофферсен висловив задоволення довгостроковими інвестиціями, але зазначив, що норвезька армія стикається з певними труднощами – проблемами зі змістом особового складу, особливо у регіонах, де демографія вказує на відтік населення.
• Конфлікт в Україні посилив конкуренцію між Росією та НАТО у розвитку оборонної промисловості. Незважаючи на міжнародні санкції, Росії вдалося зберегти відносно міцну оборонно-промислову базу, яка продовжує задовольняти її військові потреби. Стратегічні альянси з такими країнами, як Китай та Північна Корея, відіграють ключову роль у цьому процесі, забезпечуючи необхідну матеріальну та технологічну підтримку для подолання технологічного та виробничого відставання, викликаного санкціями.

Генерал Ейрік Крістофферсен, міністр оборони Норвегії, у заяві для Bloomberg від 3 червня 2024 року звернув увагу на невідкладний виклик НАТО. За словами генерала Крістофферсена, Північноатлантичний альянс має всього два-три роки, щоб підготуватися до потенційної російської загрози. Генерал підкреслив, що нинішні оцінки, що вказують на десятирічний період підготовки, надто оптимістичні в умовах інтенсивної промислової діяльності, яку проводить Росія, яка може дозволити їй швидко відновити здатність проводити конвенційний напад. Серед західних чиновників зростає занепокоєння тим, що Росія може незабаром відновити свою військову міць до рівня, який існував до конфлікту з Україною. Необхідність швидких дій НАТО також випливає із постійної підтримки України, а також зміцнення та поповнення її власних військових запасів. Норвегія, член НАТО з 1949 року, планує збільшити витрати на оборону до 2 відсотків ВВП до кінця 2024 року, а потім до 2,7 відсотка до 2030 року, щоб протистояти зростаючим загрозам з боку свого сусіда.

З осені 2022 року норвезькі сили оборони перебувають у стані «високої» бойової готовності, що стало реакцією на посилення ядерної риторики з боку Росії та вибухи, що пошкодили трубопровід «Північний потік». Генерал Крістофферсен наголосив на зростаючій загрозі з боку підривної діяльності, дезінформації та розвідки – це некінетичні загрози, до яких Норвегія підвищила свою готовність. На практиці це означає для Норвегії посилення патрулювання, посилення нагляду та посилення уваги до усунення проломів у безпеці та кіберсистемах. Генерал Крістофферсен підкреслив, що Норвегія відреагувала на ці погрози, уважно стежачи за всією діяльністю в регіоні з метою підвищення стійкості країни до потенційних диверсій.

Норвегія планує досягти цільового показника видатків на оборону у розмірі 2 відсотків валового внутрішнього продукту (ВВП) до 2024 року з прогнозом зростання до 2,7 відсотка ВВП до 2030 року. Члени НАТО погодилися з цільовим показником витрат на оборону понад 2 відсотки. Генерал Крістофферсен висловив задоволення довгостроковими інвестиціями, але зазначив, що норвезька армія стикається з певними труднощами – проблемами зі змістом особового складу, особливо у регіонах, де демографія вказує на відтік населення. Інші проблеми включають недостатні виробничі потужності та систему закупівель, яка не призначена для швидкого ухвалення рішень. Незважаючи на відсутність суттєвих змін у військовій позиції Росії на кордоні з Норвегією, включаючи її ядерні сили та Північний флот, норвезький командувач вказує на знищення російських сухопутних військ на Кольському півострові внаслідок тяжких втрат в Україні. Норвезькому парламенту ще належить затвердити план майже подвоєння витрат на оборону протягом наступних 12 років, але основна увага приділяється можливостям морської та протиповітряної оборони.

Конфлікт в Україні посилив конкуренцію між Росією та НАТО у розвитку оборонної промисловості. Незважаючи на міжнародні санкції, Росії вдалося зберегти відносно міцну оборонно-промислову базу, яка продовжує задовольняти її військові потреби. Стратегічні альянси з такими країнами, як Китай та Північна Корея, відіграють ключову роль у цьому процесі, забезпечуючи необхідну матеріальну та технологічну підтримку для подолання технологічного та виробничого відставання, викликаного санкціями. З іншого боку, держави-члени НАТО стикаються з проблемами розвитку та модернізації власної оборонно-промислової бази. Незважаючи на технологічний прогрес, багато країн НАТО стикаються з труднощами швидкої адаптації своїх виробничих потужностей до вимог сучасної війни. У контексті «дворічного вікна», згаданого генералом Крістофферсеном, необхідно негайно посилити та модернізувати сили НАТО для реагування на зростаючу загрозу з боку Росії.

Норвезький командувач попереджає, що найближчі роки будуть вирішальними для НАТО, яке має не тільки зміцнювати свій оборонний потенціал, а й швидко реагувати на геополітичні умови, що динамічно змінюються. Здатність Росії відновити свої збройні сили за підтримки стратегічних альянсів залишається проблемою, яку НАТО має враховувати у своїх планах на найближче майбутнє.

Гібала: Олені та вітрові електростанції у головній ролі, тобто. конфлікт між саамами та норвезькою державою