[ad_1]
Безпека
– Енергетичний сектор є вірогідною метою атак як з боку хакерів, так і ворожих країн. Чутливою точкою є контролери, які можуть стати об’єктом ворожого втручання, а й переважно виробляються у Китаї. (…) Вони можуть містити бекдор, тобто вхід зовні, неконтрольований користувачем і відомий лише виробнику, — каже Кіпріан Гутковскі із Фонду безпечного кіберпростору в інтерв’ю BiznesAlert.pl.
- Щоб зрозуміти загрози, пам’ятайте, що кіберпростір — це місце, де конфлікт триває вже тривалий час. Це специфічне середовище. Ракети, що вражають військові чи цивільні цілі, — це щось значне. Країни мають чітко визначені межі. У кіберпросторі немає смертей, оголошень війни чи кордонів.
- Прикладом дуже небезпечного типу атаки є атака, спрямовану критичну інфраструктуру цієї країни. Наприклад, на залізничних коліях і, наприклад, на стрілках, що рухаються, що може призвести до зіткнень і пробок. Або маніпуляції з клапанами та контролерами на водоочисній станції. Додавання хімікатів до питної води може призвести до отруєння місцевого населення.
- У сфері кібербезпеки важливо перевіряти, звідки беруться технологічні рішення, які ми купуємо. Хто виробник кожної деталі, з якої вони складаються.
- Уряд планує внести поправки до закону про систему національної безпеки. Ми, Фонд безпечного кіберпростору, вважаємо, що запропонованих рішень недостатньо. Повинен бути ухвалений закон, який гарантуватиме безпеку ключових послуг: енергетики, банківської справи, управління каналізацією та водопостачання.
BiznesAlert.pl: Міністр цифрових технологій заявив, що з кожним роком кібератак з боку Росії стає дедалі більше. Чи дійсно Польщі загрожують у кіберпросторі не лише окремі групи хакерів, а й уся країна?
Кіпріан Гутковський: Так, за атаками такого типу стоять спеціалізовані групи під назвою ATP, орієнтовані довгострокові дії. Їхньою метою є як Польща, так і інші країни НАТО чи Європейського Союзу. Зловмисники намагаються отримати інформацію та інші вигоди.
Це не нове явище, воно мало місце ще до вторгнення Росії до України, але з того часу значно посилилося. Однак виникає й важливе питання: якою мірою ця діяльність стала більш інтенсивною і якою мірою Польща більш ефективно її виявляє? Ці атаки, безумовно, більш спеціалізовані та націлені на ключові послуги та їхніх операторів.
Щоб зрозуміти загрози, пам’ятайте, що кіберпростір — це місце, де конфлікт триває вже тривалий час. Це специфічне середовище. Ракети, що вражають військові чи громадянські цілі, — це щось відчутне, яке видно неозброєним оком. Країни мають чітко визначені межі, і їхнє перетин означає конфлікт. У кіберпросторі немає смертей, оголошень війни чи кордонів.
У чому полягають нападки Росії на Захід?
Дії Кремля дуже широкі та охоплюють безліч заходів. Наприклад, деякі атаки спрямовані на збір інформації про державну таємницю або людей, навіть з метою подальшого шантажу. Атаки також спрямовані на розуміння заходів безпеки як цифрових, так і фізичних, або навіть операційних стратегій. Інший тип втручання – спроби знищити певні дані. Або назавжди видаливши їх, або зашифрувавши.
Прикладом дуже небезпечного типу атаки є атака, спрямовану критичну інфраструктуру цієї країни. Наприклад, залізничні колії та перемикання стрілок або сигналів світлофора, що може призвести до зіткнень та пробок. Схожий приклад – маніпуляції із контролерами на водоочисній станції. Додавання до питної води різних хімікатів може призвести до отруєння всього місцевого населення. Все це можна зробити віддалено, за допомогою атак у кіберпросторі.
Чи інфраструктура значною мірою пов’язана з енергосистемою? Чи можна отримати доступ до нього зовні?
Деякі системи підключено до мережі. Звісно, є й ті, хто відокремився. Траплялися ситуації, подібні до вищезазначеного прикладу, пов’язаного з додаванням хімікатів. Така ситуація сталася у США. На щастя чи на жаль, винуватцями стала група злочинців, яка розпочинає свою «пригоду», а не команду, спонсоровану ворожою державою, і загрозу вчасно виявили. Однак у питну воду додавали потенційно отруйні хімічні речовини. Забруднену рідину ізолювали.
Чи схильний енергетичний сектор до атак такого типу?
Енергетичний сектор є ймовірною метою атак як з боку хакерів, так і з боку ворожих держав. Чутливим моментом є контролери, які можуть бути не лише об’єктом ворожого втручання, а й переважно виробляються у Китаї, країні, яка є членом нашого геополітичного альянсу. Прикладами таких деталей є інтелектуальні датчики чи контролери у трансформаторах і навіть наші домашні лічильники. Вони можуть містити звані бэкдоры, тобто. вхід зовні, неконтрольований користувачем та відомий тільки виробнику. Таким чином, людина або група людей, які знають про бекдор, можуть з його допомогою підключитися до пристрою та змінити параметри. Така ситуація може навіть призвести до вимкнення електроенергії. Наприклад, якщо всі лічильники відключаться і перестануть споживати електроенергію, в електромережі виникне надлишок, що може призвести навіть до її руйнування.
У кібербезпеці важливим є цілісний підхід. Ми повинні дбати про наші власні ресурси, використовуючи технології, але також знати, звідки беруться технологічні рішення, які ми купуємо.
Як і на інших ринках це означає попадання в залежність від Китаю. Чи є у Заходу засоби позбутися цієї залежності та забезпечити її безпеку?
У нас є вітчизняні виробники як у Польщі, так і в Європі. Проблема в тому, що їхні китайські аналоги дешевші. І тут постає питання, чому? Чому така низька ціна і яка їхня мета? Ще одне питання, яке необхідно поставити у контексті безпеки: чому ціна має відігравати ключову роль у тендерах?
У кібербезпеки ми потрапили в ту саму пастку, що й у сфері держбезпеки. Як Захід, що широко розуміється, ми дійшли переконання, що в цивілізованій, гуманістичній Європі воєн більше не існує, вони є лише елементом історії або вигадки. Це не так і ніколи не буде. Війни трапляються і відбуватимуться. Нині один із них відбувається недалеко від польського кордону.
Тому потрібно замислитись, чи є ціна найважливішим критерієм при виборі рішень безпеки? Чи не краще іноді розглянути дорожчу, але безпечнішу альтернативу? Тим більше, що ворожа держава може дуже легко скористатися лазівкою, залишеною творцем того чи іншого рішення, наприклад, вищезгаданим бекдором, і атакувати Польщу віддалено, не порушуючи її кордонів.
Чи розрив, якщо Захід перестане використовувати китайську електроніку? Чи зможуть його заповнити вітчизняні компанії?
Так. Я в цьому впевнений. Звичайно, з таким завданням могли б впоратися не лише польські рішення, які існують та працюють, а й європейські компанії.
Я вважаю, що Польщі слід замислитись, у якому альянсі вона знаходиться. Я не говорю, що Китай — поганий партнер. Однак якщо Республіка Польща орієнтована на Захід, вона не повинна засновувати свою чутливу інфраструктуру на рішеннях нейтральної країни, яка потенційно невигідна і підтримує Росію, яка, безперечно, ворожа Польщі. Загрози ядерного нападу на Польщу в російських ЗМІ – найкращий приклад.
Оскільки кількість кібератак збільшується з кожним роком, що необхідно змінити для забезпечення безпеки?
Уряд планує внести поправки до закону про систему національної безпеки. Ми, Фонд безпечного кіберпростору, вважаємо, що запропонованих рішень недостатньо. Повинен бути ухвалений закон, який гарантуватиме безпеку ключових послуг: енергетики, банківської справи, управління каналізацією та водопостачання. Хорошим аспектом, представленим у запланованій поправці, є можливість відключення постачальників високого ризику, наприклад, російських чи китайських. На жаль, інші правила викличуть плутанину у польській системі безпеки. Фонд очікує, що уряд надасть чіткі рішення для зміцнення системи.
Розмовляв Марцін Карвовскі
Пекарськи: Енергетична мережа — легка мета для російських сервісів (ІНТЕРВ’Ю)
[ad_2]
Говорит СМИ: Biznes Alert (Польша)
