Калвасинський: Китай перебуває на шляху до «зеленої» енергетичної безпеки

10 червня 2024, 07:20

атом

– Китай прагне стати лідером у глобальній енергетичній трансформації. (…) КНР найбільше у світі інвестує у відновлювані джерела енергії, але при цьому не шкодує ресурсів на вугілля та атомну енергетику. Можливе скорочення викидів парникових газів є лише похідним від цих процесів, а Китай бере участь у глобальних кліматичних угодах, головним чином, з міркувань престижу, пише Мацей Калвасинський із Центру східних досліджень (OSW).

Сі Цзінпін. Фото ВЕФ

• Пекін, на відміну, наприклад, від Євросоюзу, фактично зосереджений на реалізації своїх головних пріоритетів: зміцнення національної безпеки та перетворення зеленої промисловості на нову рушійну силу економіки.
• Динамічний прогрес та конкурентні переваги Китаю у стратегічних галузях викликають в інших країнах побоювання залежно від поставок із КНР.
• Протягом чверті століття відновлювані джерела енергії мають замінити вугілля як гарант енергетичної безпеки Китаю, хоча сировина залишиться стабілізатором системи, зазначає експерт OSW.

– Китай прагне стати лідером у глобальній енергетичній трансформації. Пекін, на відміну, наприклад, від Євросоюзу, фактично зосереджений на реалізації своїх головних пріоритетів: зміцнення національної безпеки та перетворення зеленої промисловості на нову рушійну силу економіки. Наступним кроком у ієрархії цілей є скорочення викидів забруднюючих речовин. Саме тому КНР найбільше у світі інвестує у відновлювані джерела енергії, але при цьому не шкодує ресурсів для вугільної та атомної енергетики. Можливе скорочення викидів парникових газів — лише похідне від цих процесів, а Китай бере участь у глобальних кліматичних угодах, головним чином, з міркувань престижу, — пише Мацей Калвасинський, аналітик Центру східних досліджень.

– Реакція Заходу на повномасштабне вторгнення Росії в Україну зміцнила віру правлячих еліт Китаю у необхідність прискорити процес зниження залежності від зарубіжних країн у критично важливих сферах. Віра у необхідність пошуку нових двигунів економічного розвитку в умовах вичерпання нинішньої моделі, заснованої на інвестиціях у транспортну інфраструктуру та нерухомість, зміцнилася і у верхах уряду. Вимоги щодо розширення самозабезпеченості, модернізації економіки на основі зеленої промисловості та вітчизняних технологій, стимулювання економічної активності пов’язані з енергетичною трансформацією. Динамічний прогрес та конкурентні переваги Китаю у стратегічних галузях викликають побоювання в інших країнах залежно від поставок із КНР – читаємо у коментарі.

– В останні роки реалізація цих довгострокових цілей мала поступитися місцем короткостроковим пріоритетам, а кліматична політика залишалася підлеглою промисловій політиці. Влада Китаю підкреслила, що зелена трансформація має прогресувати, але не за рахунок безпеки постачання енергоносіїв. Країна багато років стикалася з періодичним регіональним дефіцитом електроенергії, що змушувало місцеві органи влади розподіляти електроенергію за нормами для бізнесу та населення. Проблема загострилася у 2021 та 2022 роках, коли через високі температури збільшився попит на електроенергію та знизилося її виробництво з водних джерел. На той час вугільні електростанції, зокрема, не відреагували на зростання попиту. через зростаючу різницю між зростаючими витратами виробництва енергії та її низькими, адміністративно регульованими цінами реалізації, через офіційні цілі щодо зниження споживання електроенергії та внаслідок посилення правил техніки безпеки на шахтах та уточнення екологічних норм, — підкреслює експерт OSW.

– У результаті Пекін пом’якшив свою позицію: збільшив видобуток сировини всередині країни та її імпорт із-за кордону, а також збільшив інвестиції у вугільну енергетику. У 2022 році влада схвалила створення майже 90 ГВт нових вугільних потужностей (порівняно з менш ніж 20 ГВт роком раніше). У 2023 році 95 відсотків всіх побудованих у світі електростанцій цього типу було збудовано в Китаї. Темпи введення в експлуатацію нових вугільних електростанцій перевищують масштаби виведення з експлуатації старих енергоблоків. Ми читаємо, що завдяки використанню передових технологій нові установки виділяють менше забруднюючих речовин та більш енергоефективні.

– Через чверть століття відновлювані джерела енергії мають замінити вугілля як гарант енергетичної безпеки Китаю, хоча сировина залишиться стабілізатором системи. Проте в даний час вони є перш за все новим двигуном економічної активності, важливим в умовах кризи на ринку нерухомості та повільного зростання споживання після виходу зі стратегії нульового COVID. За оцінками аналітиків МЕА, на чисту енергетику припало понад одну п’яту зростання ВВП у 2023 році, склавши 5,2 відсотка за офіційними даними. У свою чергу, експерти Центру досліджень енергетики та чистого повітря вказують, що внесок становив приблизно 40 відсотків, пише Мацей Калвасинський.

– Пекін має намір, щоб технології відновлюваної енергетики також стали двигуном розвитку та модернізації країни, забезпечуючи дешеву внутрішню енергію у величезних кількостях, завдяки чому місцева промисловість отримає ще одну конкурентну перевагу перед іноземними конкурентами. Нинішні правлячі еліти КНР вважають, що розширення продуктивних сил нової якості, заснованих на місцевих науково-технічних інноваціях, дозволить знизити залежність від зарубіжних країн та трансформувати дедалі менш ефективну економічну модель, — читаємо у коментарі ОСВ.

Автор підкреслює, що китайські чисті технології також є наочним доказом економічного та технологічного успіху країни, який донедавна був пов’язаний із виробництвом дешевих, неякісних товарів. – На частку Китаю припадає понад 80 відсотків світових виробничих потужностей за 11 чистими технологіями, у тому числі: у виробництві фотоелектричних модулів, сонячних елементів, кремнієвих пластин, полікремнію, акумуляторних елементів, катодів, анодів, електродів, сепараторів акумуляторів, літі сульфату нікелю. Вони займають домінуюче становище у виробництві гондол для вітряних турбін та водневих електролізерів, пише експерт OSW.

Джерело: Центр східних досліджень.

Легука: Російська дезінформація починається на європейських виборах (АНАЛІЗ)