Федорська: Проблема сміття в Німеччині схожа на доктора Джекіла та містера Хайда

– Проблема німецького сміття має дві зовсім різні особи, які нагадують доктора Джекіла та містера Хайда. З одного боку, офіційна статистика та закони показують, що німецькі споживачі та підприємства мають бути зразковими, коли справа стосується вивезення та утилізації відходів. З іншого боку, з неофіційного боку, Німеччина — це країна, де існує група, яка вміє вправно обходити правила та несе відповідальність за незаконні звалища не лише у Польщі, Азії, а й на території Німеччини, — пише Олександра Федорська, редактор BiznesAlert. пл.

• За оцінками експертів Грінпіс, ​​Німеччина виробляє близько 400 мільйонів тонн відходів на рік. У перекладі громадян Німеччина виробляє понад 600 кілограмів сміття на рік. Середньостатистичний поляк забруднює довкілля лише на 360 кг.
• Сіра зона фактично починається там, де утворюються відходи, позбутися яких складно і дорого. Виробник таких відходів зазвичай передає компанії з утилізації відходів. Так почалася безкінечна подорож 40 000 тонн відходів німецького цинкового заводу. Цими небезпечними відходами займався цілий ланцюжок різних компаній, які з 2013 року відправлялися на звалища до польських Туплиць через польську «полюсну компанію» Euro-Tor Recycling. Вони лежать там до цього дня, тому що ні Befesa, ні Mineralprojektgesellschaft und Konstruktion не хочуть брати на себе витрати на вивезення цих нелегальних відходів з Польщі.
• Замість Польщі та Чехії, куди більшу частину німецьких відходів було відправлено із сірої зони, в офіційній статистиці домінує Азія. Безумовно, найважливішим ринком для експорту німецьких відходів та брухту у 2023 році була Німеччина.
• Експерти впевнені, що Азією будуть чи навіть є нові Польща та Чехія. У той час як Польща, впровадивши систему обліку відходів, що перевозяться через нашу країну і ще більше контролюючи вивіз сміття на кордонах країни, нагадувала сміттєвої мафії, Азія ще не усвідомлює, що на неї чекає.

Організація Грінпіс повідомляє, що лише у землі Бранденбург, що оточує Берлін, виявлено 127 незаконних звалищ. У таких місцях викидають не лише звичні побутові відходи, а й промислові відходи.

Загалом у Бранденбурзі знаходиться близько п’яти мільйонів тонн сміття. Орієнтовні витрати на обробку та утилізацію становлять близько 500 мільйонів євро. За оцінками експертів Грінпіс, ​​Німеччина виробляє близько 400 мільйонів тонн відходів на рік. У перекладі громадян Німеччина виробляє понад 600 кілограмів сміття на рік. Середньостатистичний поляк забруднює довкілля лише на 360 кг. Переважна більшість німецьких відходів переробляється німецькою промисловістю з переробки та переробки відходів, в якій зайнято понад 270 000 осіб приблизно в 11 000 компаніях із річним оборотом у 70 мільярдів євро.

Сіра зона фактично починається там, де утворюються відходи, позбутися яких складно і дорого. Виробник таких відходів зазвичай передає компанії з утилізації відходів. Так почалася безкінечна подорож 40 000 тонн відходів німецького цинкового заводу. Цими небезпечними відходами займалася мережа різних компаній, які з 2013 року вирушали на звалища до польських Туплиць через польську «полюсну компанію» Euro-Tor Recycling. Вони лежать там до цього дня, тому що ні Befesa, ні Mineralprojektgesellschaft und Konstruktion не хочуть брати на себе витрати на вивезення цих нелегальних відходів з Польщі.

Туплиці. Фото: Олександра Федорська

Офіційно все інакше. Статистичне управління Німеччини повідомляє, що в 2023 році з Німеччини було експортовано 16,3 млн. тонн відходів і брухту, а імпортовано — цілих 13,4 млн. Велика частина цього експорту пішла до Нідерландів — 3,0 млн. тонн на суму 1,1 млрд. євро, за ними слідують Бельгія — 2,3 млн. тонн на суму 1,8 млрд. євро та Італія — ​​1,8 млн. тонн на суму 1,3 млрд. євро. Більшість відходів, що імпортуються, також надійшла з Нідерландів. Звідси було імпортовано 2,7 млн ​​тонн відходів та брухту на суму 1,8 млрд євро. На другому і третьому місці опинилися Польща з 1,8 млн. тонн на суму 0,9 млрд. євро і Чехія з 1,4 млн. тонн на суму 0,7 млрд. євро.

Замість Польщі та Чехії, куди більшу частину німецьких відходів було відправлено із сірої зони, в офіційній статистиці домінує Азія. Безумовно, найважливішим ринком для експорту німецьких відходів та брухту у 2023 році була Німеччина. У натуральному вираженні 7,6 відсотка всього німецького експорту відходів та брухту (1,2 мільйона тонн) було відправлено до Азії, що еквівалентно 1,3 мільярда євро. Щодо імпорту, частка Азії склала всього 0,8 відсотка за обсягом (0,1 мільйона тонн) та 5,5 відсотка за вартістю (0,8 мільярда євро). У 2023 році до Індії пішло 602,7 тис. тонн загальною вартістю 506,8 млн. євро. Малайзія отримала 133,9 тис. тонн у сумі 111,1 млн євро, а Пакистан – 122,2 тис. тонн у сумі 79,2 млн євро.

Можливо, Азія стане чи навіть є новою Польщею та Чехією з погляду нелегальних сміттєзвалищ. У той час як Польща, впровадивши систему реєстрації відходів, що провозяться через нашу країну, і контролюючи транспортування відходів на кордонах країни, зіпсувала групу, яка розвозить відходи Європою, Азія ще не усвідомлює, що на неї чекає. Протягом багатьох років відходи із Заходу імпортувалися під виглядом переробки. Модного слова «вторинна переробка» часто буває достатньо, щоб місцева влада видала дозвіл на поховання сміття. У Польщі також так було. Місцева влада повірила компаніям на слово, і розпливчастих слів, таких як «інвестиції» та «робочі місця» у змісті заяви, було достатньо, щоб гарантувати підпис. Наразі ці відходи валяються всюди, від робочих місць нічого не залишилося, а самі підприємці переробних компаній зникли.

Федорська: Чи справді Німеччина вивозитиме сміття з Польщі? (РЕПОРТАЖ)