[ad_1]
Номінальна заробітна плата в промисловості вже перевищила довоєнний рівень
В умовах повномасштабної російської агресії українські гірничо-металургійні підприємства вжили низку заходів для підтримки своїх працівників та збереження робочої сили – від фінансової та психологічної допомоги до допомоги з переїздом та новим працевлаштуванням. І це незважаючи на падіння обсягів виробництва на 70% у 2022 році та втрату 40% усіх потужностей з виробництва сталі.
Навіть збиткові підприємства галузі робили все, щоб забезпечити співробітників стабільною роботою та доходом – вчасно виплачували зарплату, оплачували простої відповідно до вимог законодавства, залучали працівників до допоміжних робіт.
«Наші компанії намагаються зберегти свою робочу силу різними способами, зокрема: шляхом поступового підвищення заробітної плати та інших соціальних гарантій. У несприятливих умовах, коли ціни на продукцію гірничо-металургійної промисловості дуже далекі від історичних максимумів, а витрати українського бізнесу на логістику зростають, навіть мінімальне зростання витрат є нелегким завданням для наших підприємств, – говорить Сергій Бєлєнький. , директор Федерації металургів України (ФМУ).
Динаміка заробітної плати
Незважаючи на всі труднощі, пов’язані з війною, в галузі спостерігається позитивна динаміка оплати праці. За даними FMU, середня зарплата на підприємствах гірничо-металургійної промисловості (Федерація об’єднує 90% галузі) торік зросла на 56,4% до 23,9 тис. злотих. грн, або $653 (за середньорічним курсом НБУ). Реальна заробітна плата з урахуванням інфляції зросла в 1,5 раза. Таке високе зростання відбулося через низьку порівняльну базу з 2022 року: у грудні 2022 року середня зарплата в галузі становила 15,2 тис. злотих. грн. Згодом багато працівників опинилися без роботи через перебої з електроенергією після ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури України.
Уже в березні цього року середня зарплата на підприємствах ФМУ становила 24 400 злотих. грн. Це означає, що номінальна зарплата вже перевищила максимальний довоєнний рівень – 21-22 тисячі. грн. Середня зарплата в гірничо-металургійній промисловості в доларовому еквіваленті все ще нижча за довоєнний рівень, який важко «наздогнати» в умовах війни та нинішніх масштабах проблем галузі.
У будь-якому разі рівень заробітної плати на підприємствах гірничо-металургійної промисловості України традиційно значно перевищує середній по Україні та промисловості. За даними Державної служби статистики, у 2023 році середня зарплата в Україні становила 17,4 тис. злотих. грн., у промисловості – 18,4 тис. грн. грн.
Однак офіційна статистика поки що недостатньо показова. З початку війни Держстат не тільки зволікав з оприлюдненням даних, а й надавав їх у скороченому вигляді. Вище наведено дані про заробітну плату в металургійній промисловості та металовиробах, які не включають залізорудну промисловість і тому не можуть відображати ситуацію в гірничо-металургійній промисловості в цілому. Більш показовими є дані FMU.
Традиційно у першій половині року великі гірничо-металургійні компанії переглядають зарплати та/або здійснюють інші матеріальні заохочення.
Робота з персоналом
Гірничо-металургійні підприємства України продовжують створювати умови для навчання персоналу, підвищення рівня знань і навичок, перепідготовки. Завдяки цьому компанії вдається частково заповнити вакантні посади внутрішніми ресурсами, а співробітники можуть розвиватися всередині компанії. Наприклад, у «Метінвесті» перепідготовка відбувається майже за всіма професіями «синіх комірців», у більшості випадків — безпосередньо на виробництві. Торік перепідготовку та підвищення кваліфікації пройшли 13 тисяч осіб. Співробітники Метінвесту.
«Завдяки корпоративному центру технічних знань та корпоративному центру кваліфікації працівники мають можливість за кілька місяців опанувати нові професії або отримати додаткові знання та навички для підвищення кваліфікації чи оволодіння суміжною професією. Це допомагає нам працевлаштовувати поточних співробітників на нові та додаткові посади та надавати їм можливості розвитку», — розповідає Ferrexpo про практику перенавчання персоналу.
Компанії галузі активно працюють над підбором молодих кадрів. Наприклад, «АрселорМіттал Кривий Ріг» реалізує ряд проектів, спрямованих на залучення та утримання молоді в компанії, яка в 2023 році охопить понад 20 тис. студентів. Ці проекти включали профорієнтацію, професійні та неформальні заходи, онлайн-стажування та оплачувану студентську практику. Подібні проекти реалізують інші українські компанії гірничодобувної та металургійної промисловості.
Промислові підприємства також намагаються частково вирішити проблему нестачі кадрів шляхом найму ззовні.
«З початку 2024 року компанія запустила зовнішній набір на більшість виробничих професій, різного віку, для жінок і чоловіків. У компанії понад 1000 вакансій різних профілів», – розповідають в «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Новим напрямком у кадровій роботі стала робота з ветеранами. За словами Сергія Бєлєнького, всі підприємства галузі активно впроваджують різноманітні програми реабілітації демобілізованих ветеранів, надають їм психосоціальний супровід, допомагають у лікуванні та протезуванні.
«Ми створюємо інклюзивну екосистему, яка дає ветеранам доступ до повноцінного життя та роботи. Серед основних напрямків – психологічна реабілітація та додаткові медичні огляди. А також програми повернення, утримання та адаптації. Зокрема, це перепідготовка та пільгові умови вступу до Метінвест Політехніки. Також ми навчаємо команду, як приймати ветеранів і керівників, як запобігати конфліктам у колективі. Ми спираємося на американський досвід роботи з ветеранами війни та розвиваємо власні практики», – розповідає Тетяна Петрук, директор зі сталого розвитку та взаємодії з персоналом Метінвесту.
Ще одним важливим видом підтримки працівників в умовах війни є допомога у подоланні наслідків обстрілів. Таким чином «Інтерпайп» за власні кошти відновлює квартири та автомобілі співробітників, знищених ворожим вогнем у Нікополі.
Нестача кадрів
Під час війни на підприємствах гірничої та металургійної промисловості значно скоротилася чисельність працівників. За даними ФМУ, за перший рік повномасштабної війни середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємствах асоціації впала з 126 тис. До 80 тисяч Люди. Минулого року ця кількість ще більше впала і становила 71,1 тис. Люди. на кінець періоду.
Українські гірничо-металургійні підприємства, як і всі галузі української економіки, борються з кадровою нестачею. Кількість вакантних посад у найбільших компаніях обчислюється тисячами.
«Наразі в компанії близько 4 тис. вакантних посад. Серед причин дефіциту – трудова міграція, мобілізація, виїзд людей у безпечніші регіони та за кордон. Щоб подолати дефіцит, ми проводимо перенавчання працівників, щоб окрім основної професії вони отримували додаткову професію, за якою можна працювати, – каже Тетяна Петрук.
Дефіцит кадрів стосується всіх робочих спеціальностей, хоча в залежності від специфіки виробництва перелік дефіцитних спеціальностей для окремих підприємств буде різним. Наприклад, у Ferrexpo не вистачає водіїв, електрогазозварників та спеціалістів. У свою чергу «Метінвесту» не вистачає людей на посадах: доменщик, коксохімічний, прохідницький, шлаковий, розливний тощо.
Ключовим чинником, що визначає нестачу кадрів, є мобілізація. Загалом на підприємствах промисловості вже мобілізовано понад 15% загальної чисельності працівників, тобто близько 20 тис. осіб.
«Це серйозний виклик для бізнесу, тому що не всі наявні вакансії наразі можна заповнити, особливо якщо йдеться про кваліфікованих робітників та офіційне працевлаштування шляхом передачі до ТЦК усіх відомостей про осіб, які проходять військову службу», – каже Сергій Бєлєнький.
Хоча підприємства галузі мають право резервувати 50% працівників, це не вирішує повною мірою кадрову проблему заводів через специфіку технологічних процесів (наявність вузькоспеціалізованих знань і досвіду). У результаті компанії збільшили зайнятість жінок на посадах (оператори кранів і конвеєрів, робота з обладнанням, контроль якості тощо), де вони можуть замінити чоловіків.
Міграція також негативно впливає на роботу підприємств. З початком війни частина спеціалістів виїхала в інші регіони чи за кордон. Багато з них не поспішають повертатися, а решта робітників покидають небезпечні райони, де в основному розташовані заводи.
Проблему нестачі кадрів неможливо вирішити лише зусиллями промислових підприємств. Для цього потрібно змінити систему бронювання. Якщо ця проблема не буде вирішена, це може стати суттєвим обмеженням у виконанні планів збільшення виробництва, які підприємства галузі поставлені на цей рік. Дефіцит кадрів на окремих підприємствах Метінвесту вже обмежує можливість досягти навіть 50-60% довоєнного виробництва.
В умовах потенційного збільшення видобутку та стабільної роботи морського коридору для всіх підприємств цієї галузі гостро стоїть проблема нестачі кваліфікованих кадрів та підготовлених кадрів. Компанії ММС завжди були надійним і системним роботодавцем в Україні, працюючи виключно в законодавчому полі. Підприємства підвищують заробітну плату, виплачують премії, інвестують у навчальні програми та докладають усіх зусиль для усунення дефіциту персоналу, але без активної державної допомоги, в тому числі в резерваціях, потенційне зростання виробництва може бути суттєво обмеженим.
[ad_2]
Сообщает: ГМК gmk. center (Украина)
