Классовая борьба или тарифный шахер-махер — Мнения — GMK Center

Ідея вирівнювання тарифу між класами передбачає зниження тарифу для другого класу на 25% і, звісно, ​​підвищення для споживачів першого класу

Нещодавно незалежний регуляторний орган (НКРЕКП) виступив з ініціативою вирівняти тарифи на розподіл електроенергії незалежно від класів напруги споживання. Така собі зрівнялівка, яка завжди шкодила енергетичній політиці України. Для пересічного громадянина ця зміна непомітна. Великі промислові споживачі електроенергії негативно відгукуються про цю ініціативу. І тут я спробую пояснити чому. Однак ця ідея суперечить принципам європейської політики та регулювання (які ми зобов’язані впроваджувати) і, зрештою, здоровій логіці економічно обґрунтованого встановлення тарифів.

В Україні існує два класи напруги, що використовуються в системах розподілу електроенергії. I клас — споживачі, приєднані до ліній напругою понад 27,5 кВт або споживанням понад 150 тис. МВт на місяць, а споживачі II класу — приєднані до ліній напругою менше 27,5 кВт. Зрозуміло, що перший клас споживачів – це велика промисловість, яка споживає багато енергії. У різних європейських країнах існує більше класів напруги, і кожна з них має свої тарифи на розподіл. У Молдові, яку я часто використовую як приклад для порівняння енергетичної політики, є три таких класи напруги, які відповідають відповідним тарифам на розподіл.

Тариф для першого класу розподілу нижчий, ніж для другого класу розподілу. По-перше, чим менші втрати в цих мережах, чим менша напруга в мережах, тим більші втрати в них. У 2023 році втрати в мережі першого класу склали 4,13%, а в мережі другого класу – 7,14%. По-друге, це нормальна ринкова логіка – той, хто споживає багато, вимагає знижки. Наприклад, у Вінниці тариф на розподіл для 1 класу становить 344,82 грн/МВт·год, а для 2 класу — 2028,18; у Львові – 311,75 та 1631,03; у Дніпрі – 226,41 та 1328,03. Тарифи розраховуються виходячи з витрат на розподіл електроенергії за класами та розміру цього розподілу. Це означає, що споживач для кожного класу напруги повинен покривати витрати, пов’язані з цим розподілом. Причому кількість споживачів першого класу непропорційно менша, ніж споживачів другого – один-десять в області.

Очікується, що ідея вирівнювання тарифів за класами знизить тариф другого класу на 25% і, звісно, ​​підвищить його для споживачів першого класу. І важливо, що такий підхід порушує принцип каскадності цін при тарифоутворенні (принцип каскадування витрат на формування тарифу), який є одним із базових принципів у системі європейської енергетичної політики. Фактично ті категорії користувачів, які користуються мережами, в яких генеруються відповідні збитки, повинні платити за збитки в мережах.

Фактично ця зміна призведе до чергового перехресного субсидування – хронічної хвороби української енергетики. А споживачі першого класу покриватимуть витрати та збитки споживачів напруги другого класу.

Інша сторона проблеми полягає в тому, що великі споживачі часто є експортерами і конкурують на зовнішньому ринку. Зниження тарифу другого розряду дещо знизить собівартість і собівартість продукції для малих виробників. Але дрібні виробники конкурують лише між собою на внутрішньому ринку.

Але є інша група бенефіціарів цього рішення, і саме вони виграють найбільше – це компанії, які субсидують тариф для населення за механізмом ПСО – в основному Енергоатом (приблизно 80%) і частково Укргідроенерго. Ці компанії покривають різницю між фактичною ціною електроенергії (включаючи плату за розподіл електроенергії) та фіксованою ціною (4,32 грн/кВт-год).

Побутові споживачі лише другого класу напруги. Проте зниження тарифу на розподіл для другого класу призведе до зменшення реальної ціни електроенергії, а значить, зменшення плати від Енергоатому та Укргідроенерго. Насправді в цих компаніях залишиться більше коштів. За кожен кВт-год це буде в середньому 38 копійок. І так – від світу, по нитці, до велетня – столиці. І це крім того, що вони накопичуватимуть більше ресурсів після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт-год.