[ad_1]
Енергетика
– Видобуток та використання викопного газу був, є і завжди буде руйнівним для людей, клімату, людей та навколишнього середовища. Альтернативою є не постійне жонглювання напрямками постачання, а остаточна відмова від газу не тільки в енергетиці, а й у промисловості, — каже в інтерв’ю BiznesAlert.pl експерт Польської зеленої мережі Діана Маченга.
Термінал ЗПГ у Свиноуйсьці, класифікований як критична інфраструктура. Джерело: Газ-Система
- – США, як геополітично та фінансово стабільна країна та стратегічний союзник ЄС, вважаються найнадійнішим постачальником газу, – каже Діана Маченга, експерт Польської зеленої мережі.
- – 87 відсотків американського газу видобувається за допомогою гідророзриву пласта, який передбачає закачування води, піску та хімікатів під високим тиском у геологічні формації для вивільнення накопиченого у гірських породах газу, – коментує експерт.
- – Видобуток та використання викопного газу був, є і завжди буде руйнівним для людей, клімату, людей та навколишнього середовища. Альтернативою є не постійне жонглювання напрямками поставок, а остаточна відмова від газу не лише в енергетиці, а й у промисловості, – каже Діана Маченга, експерт Польської партії зелених. Мережі.
BiznesAlert.pl: Якими є основні аргументи прихильників імпорту американського ЗПГ до Європи, незважаючи на його спірне походження?
Діана Маціонга, експерт Польської зеленої мережі: США, як геополітично та фінансово стабільна країна та стратегічний союзник Європейського Союзу (ЄС), вважаються найнадійнішим постачальником газу. З цим важко не погодитися, враховуючи, що альтернативою є паливо з Близького Сходу чи Росії та тісно пов’язаних із ним країн колишнього СРСР, де зосереджено 70 відсотків світових запасів. Для порівняння, європейські ресурси становлять 1,7 відсотка, а весь африканський континент — 6,9 відсотка, що трохи більше, ніж у Сполучених Штатах. На користь США говорить і той факт, що більшість багатих на газ територій перебуває під контролем недемократичних країн і навіть авторитарних режимів, що порушують права людини. Мало хто усвідомлює, яку ціну сплачують американські громади у районах, спустошених газовим сектором, за газовий голод у Європі.
Які основні екологічні та соціальні витрати, пов’язані зі видобуванням та транспортуванням ЗПГ?
87 відсотків газу в США видобувається методом гідророзриву пласта, який передбачає закачування води, піску та хімікатів під високим тиском у геологічні формації для вивільнення газу, що зберігається у гірських породах. З одного боку, воно споживає величезну кількість води, з другого – забруднено токсичними і навіть радіоактивними речовинами. Для місцевих громад це загроза не лише здоров’ю, а й доступу до води загалом. Ще до цього буму ЗПГ використання прісної води для гідророзриву в Техасі збільшилося на 2400 відсотків. Наукові дослідження незмінно пов’язують гідророзрив із загрозами для здоров’я та життя: підвищеним ризиком розвитку раку, захворювань органів дихання та кровообігу, передчасних пологів. Населення, що проживає поблизу терміналів ЗПГ, вдихає токсичні речовини, такі як оксиди сірки та азоту, пил та канцерогенні органічні сполуки, які надають катастрофічний вплив на здоров’я. Райони, де діє газовий сектор, настільки забруднені, що у США їх називають «зонами жертвоприношень». Район Луїзіани із найбільшою концентрацією паливної та нафтохімічної інфраструктури навіть називають «Долиною раку». Такі райони переважно населені і так маргіналізованими, небілими громадами з низькими доходами. Викопне паливо та масова соціальна нерівність — це дві сторони однієї медалі.
Бум сланцевого газу також пов’язаний з різким збільшенням викидів метану в районах видобутку. Американський ЗПГ, який імпортується до Європи, має настільки високі викиди, що його вплив на клімат як мінімум на 24 відсотки перевищує вплив видобутку та спалювання вугілля. Американський ЗПГ, який надходить до Польщі, практично на 100 відсотків складається із сланцевого газу.
Якими є альтернативи імпорту ЗПГ, які могли б задовольнити енергетичні потреби Європи, одночасно знижуючи негативний вплив на навколишнє середовище?
Видобуток та використання викопного газу був, є і завжди буде руйнівним для людей, клімату, людей та навколишнього середовища. Альтернативою є не постійне жонглювання напрямками поставок, а остаточна відмова від газу не тільки в енергетиці, а й у промисловості. Відразу після вторгнення Росії в Україну було опубліковано аналізи, які показали, що до 2025 року ЄС може остаточно припинити імпорт газу з Росії, не створюючи нової газової інфраструктури і не повертаючись до вугілля. Завдяки реалізації пакету FitFor55 та збільшення інвестицій в енергоефективність, декарбонізацію опалення та прискорення розвитку відновлюваних джерел енергії ми заощадимо 101 млрд м3 газу, тобто 66 відсотків обсягу, що закуповується у Росії. Решта буде покрита за рахунок імпорту з інших джерел через існуючі термінали ЗПГ та газопроводи.
Пакет RePowerEU, прийнятий як відповідь на кризу, ґрунтувався на трьох стовпах, які мали остаточно покласти край залежності Європи від Росії до 2027 року: енергоефективність, розвиток відновлюваних джерел енергії та диверсифікація постачання газу. На жаль, основна увага була зосереджена на останньому, намагаючись вирішити короткострокову кризу за допомогою інвестицій, які на десятиліття запруть Європу в газовій пастці – масове будівництво ЗПГ-терміналів для прийому величезних обсягів американського газу за довгостроковими контрактами.
І хоча у 2023 році частка газу зі США вже становила 46 відсотків у задоволенні європейського попиту, країни ЄС купили у Росії ЗПГ більше, ніж Польща споживала газу загалом, вносячи 8 мільярдів євро до скарбниці Путіна.
Які кроки можуть зробити країни ЄС, щоб знизити свою залежність від імпорту ЗПГ, особливо у контексті кліматичних зобов’язань?
Безпечна Європа – це Європа, незалежна не лише від імпорту ЗПГ, а й від газу загалом. Останні два роки довели, що швидке зниження споживання газу можливе. Сьогодні ми використовуємо його на 20 відсотків менше, ніж до початку війни, а реалізація амбітної кліматичної політики дозволить знизити його більш ніж на 60 відсотків до кінця десятиліття. Важливо, щоб це відбувалося за рахунок інвестицій, які покращать якість життя людей, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу, а не за рахунок економії, спричиненої зростанням цін. Особливу увагу слід приділити тепловій модернізації, тепловим насосам та сховищам, а також декарбонізації опалення, щоб практично припинити використання газу у будинках до 2040 року. Збільшення мети ЄС щодо відновлюваної енергії до 45 відсотків 2030 року лише за рахунок зниження споживання газу економія становитиме 200 мільярдів євро, у тому числі 18 мільярдів євро для Польщі. Відмова від виробництва електроенергії на основі газу вимагає не лише подальших інвестицій у відновлювані джерела енергії та енергоефективність, а й у міру створення гнучкості енергетичної системи. Ключовим моментом є глибока модернізація електромереж, інвестиції в різні види накопичувачів енергії і використання надлишків електроенергії, що залишилися, для виробництва зеленого водню. У свою чергу, запровадження динамічних тарифів дозволить споживачам керувати попитом на енергію. Також існує великий потенціал скорочення в промисловості, яка є третім її споживачем у ЄС, а в Польщі споживає більше, ніж енергетика та домогосподарства. Наприклад, газ, що використовується для виробництва пластмас або штучних добрив, повинен бути якнайшвидше замінений зеленим воднем. Незалежність від газу – це не лише питання боротьби з кліматичною кризою, а й наш цілком зрозумілий економічний та геополітичний інтерес. Міжсекторальна стратегія по поетапній відмові від газу та амбітні цілі необхідні не лише на рівні ЄС, а й мають бути пріоритетними у національному Плані енергетики та клімату (NECP), що розробляється в даний час, і в оновленій Енергетичній політиці Польщі до 2040 року.
Розмовляв Матеуш Гібала
Європейські виробники стали ризикувати не досягти кліматичних цілей, незважаючи на мільярдні субсидії
[ad_2]
Говорит СМИ: Biznes Alert (Польша)
