[ad_1]
атом
– Після закінчення дії нинішнього контракту транзиту російського газу територією України, як раніше, не буде. Такої політичної волі немає ні у Брюсселі, ні у Києві. Росія вважає, що її паливо знадобиться європейцям, але цього не станеться, каже в інтерв’ю BiznesAlert.pl аналітик Refinitiv, британсько-американського постачальника ринкових даних Юрій Онишків.
фото: Нафтогаз
- Я працюю аналітиком у групі Лондонської фондової біржі, і нещодавно ми опублікували такий звіт, який розкриває тему транзиту російського газу. Після закінчення дії нинішнього контракту, на нашу думку, транзиту за тим самим контрактом, як і раніше, не буде.
- Цікавим виглядає питання обсягу потенційного транзиту без контракту. Зараз йдеться про 12-14 мільярдів кубометрів. щорічно для Словаччини, Австрії та Італії. Італія, як і Польща, розташована біля моря, має термінали ЗПГ, має інші трубопроводи, наприклад з Азербайджану, і може диверсифікувати постачання з різних напрямків.
- Після всіх суперечок між «Нафтогазом» та «Газпромом» вони перестали продавати, а ми перестали купувати. Тому ми купували газ у Європі за ринковими цінами – або на споті, або за довгостроковими контрактами.
BiznesAlert.pl: Невже наприкінці 2024 року транзиту російського газу через Україну не буде?
Юрій Онишків: Я працюю аналітиком у групі Лондонської фондової біржі, і нещодавно ми опублікували такий звіт, який розкриває тему транзиту російського газу. Після закінчення дії нинішнього контракту, на нашу думку, транзиту за тим самим контрактом, як і раніше, не буде. Немає такої політичної волі. Ні Брюсселю, ні Києву, хоча Росія дуже хоче продовжити цей транзит, оскільки, на їхню думку, європейцям знадобиться їхнє паливо. Тому ніякого продовження контракту між Україною та Росією не буде, але може статися так, що технічна можливість цього транзиту буде забезпечена за умови, що Росія продаватиме цей газ у пункті входу на кордоні Росії з Україною, а не як зараз. на кордоні України з рештою Європи, куди Росія продає паливо, чи то до Словаччини чи Молдови. Росія має можливість продавати газ «на вході», наприклад, у Суджі, поряд із Сумською областю на півночі України. Тоді зацікавлені європейські країни зможуть зарезервувати обсяги газу, купувати його на кордоні Росії та України та транспортувати далі. У ГТС розповіли, що така технічна можливість для «в’їзного» бронювання буде. Це означає, що контракту не буде, але юридична та технічна можливість транзиту для окремих європейських компаній збережеться. Це як, наприклад, Словаччина зараз купує газ у Нідерландів і транспортує його собі через інші країни — контракту з ними немає, вона тільки використовує інтерконектори, резервуючи потужності та сплачуючи відповідні збори кожному оператору цієї країни.
Чи буде інтерес до російського газу в Європі? Здається, деякі люди не мають вибору.
Декілька днів тому я провів міжнародний вебінар, де запитав учасників, чи вірять вони, що з 2025 року європейські компанії резервуватимуть потужності для транзиту газу через Україну, і учасники поділили рівно половину. І це були учасники ринку, а не просто люди. І деякі з них стверджують, що цей транзит продовжуватиметься.
Цікаво, з яких вони країн…
Не знаю, але думаю, північно-західна Європа, можливо, Німеччина, Франція, трохи Норвегії, можливо, хтось із України, Словаччини та Австрії. Останні дві країни дуже залежить від російського газу.
Польща якось примудряється обходитися без російського газу, але й вугілля теж, адже імпорт у нього справді великий…
Так, ви навіть купували вугілля з окупованого Донбасу, я пам’ятаю (посилання на книгу «Чорне золото. Війни за вугілля з Донбасу» про ввезення антрациту з окупованих територій України, де Юрій був одним із коментаторів – ред.). Повертаючись до газу, цікавим є питання про обсяг потенційного транзиту без контракту. Зараз йдеться про 12-14 мільярдів кубометрів. щорічно для Словаччини, Австрії та Італії. Італія, як і Польща, розташована біля моря, має термінали ЗПГ, має інші трубопроводи, наприклад з Азербайджану, і може диверсифікувати постачання з різних напрямків. Італія ще недавно була дуже залежною від російського газу, але швидко перейшла на інші джерела цього палива. Вони до цього підготувалися та зможуть обійтися без російського газу, тим більше, що планують збудувати ще термінали. Становище Словаччини та Австрії складніше, оскільки вони не мають виходу до моря. А вони, у свою чергу, можуть імпортувати газ через треті країни, такі як Польща, Угорщина чи Чехія, а можуть, наприклад, купувати газ у Данії. Австрія має з’єднувальні лінії з Італією та Німеччиною, і вони теж можуть впоратися. Питання, звісно, у тому, якою буде ціна переходу на інші джерела газу, адже відомо, що паливо у «Газпрому» було дешевим, як і транспорт через Україну. Це, звичайно, питання ринку, а й політики, коли Брюссель каже, що нам потрібно стати незалежними від Росії. Адже існує програма REPowerEU, яка закликає до повної незалежності від російського викопного палива найближчими роками. Америка, у свою чергу, запровадила санкції на «Арктик ЗПГ», і він досі не працює, хоча мав запуститись на початку 2024 року, а європейські компанії підписали контракти з «Новатеком», але вийшли з нього. Підсумовуючи, з 2025 року деяким європейським країнам буде складніше. Але складніше не означає неможливо. «Турецький потік» теж є частково альтернативою, бо там є вільні потужності, туди теж йде російський газ, є й інтерконектори.
Якщо не буде контракту Україна-Росія, то хто отримає гроші від цього транзиту?
Коли європейські компанії укладають контракти «на вході» в Україну, вони сплачуватимуть російському оператору за вихід з цієї системи, Україні «на вході», і вони продовжуватимуть сплачувати такі збори на кожному етапі, кожному оператору газопроводу, у кожному країна. Труби – це монополія. Альтернативи немає. Звичайно, може статися і так, що українське законодавство заборонить навіть такий транзит, але поки що я не чекаю такого сценарію і жодних натяків на нього немає.
Україна не купувала російський газ із 2014 року. У тебе є своє, але як ти справляєшся?
Після всіх суперечок «Нафтогазу» та «Газпрому» вони перестали продавати, а ми перестали купувати. Тому ми купували газ у Європі за ринковими цінами – або на споті, або за довгостроковими контрактами. Тоді річне споживання становило приблизно 30 мільярдів кубометрів, з яких 2/3 покривалося за рахунок нашого внутрішнього видобутку. Після повномасштабної війни споживання газу в Україні знизилося або через окупацію, або через закриття великих підприємств, таких як металургійний завод у Маріуполі. Це зниження становить приблизно 1/3 споживання, тож Україна зараз практично покриває свої потреби за рахунок внутрішнього видобутку; після деокупації видобуток подекуди відновився, наприклад, у Харківській області. Іноді є невеликий імпорт, наприклад, із Норвегії через Польщу. Проте минулої зими ми пережили за рахунок українського газу, а електроенергію швидше імпортували. І цієї зими, порівняно з попередньою, нам вдалося пережити практично без перерв.
Ось про що я хотів запитати, тому що енергетична ситуація була зовсім іншою, ніж роком раніше, і все ж таки Росія не скоротила кількість атак на критично важливу інфраструктуру, як сьогодні, коли ми говоримо (22 березня 2024 р. — прим. ред.) . ), коли направила 151 ракету та безпілотники в основному на енергетичні об’єкти. Що спрацювало? Найкраща підготовка України до кризової ситуації?
Підготовка, безперечно, це одне. Наприкінці минулої зими Україна почала отримувати солідні системи ППО з Європи та США, зокрема: Патріоти чи НАСАМС. І це дало очевидні результати. Раніше наша ППО не могла все захистити. А цієї зими було просто краще. Повноцінної оборони, звісно, немає, бо, коли ми говоримо, Харків, Запоріжжя та Дніпро без електрики, бо там не така сильна система ППО, як у Києві, але я думаю, що багато об’єктів критичної інфраструктури ефективно захищені з повітря сили оборони . Є ще один аспект цієї «найкращої зими» цього року — ми збільшили можливості імпорту енергії з Європи, з енергетичною системою якої ми пов’язані практично з перших днів повномасштабної війни, оскільки ми були лише пов’язані з Росією та Білорусією. Адже на початку агресії, відразу після підключення до європейської системи, ми ще експортували електроенергію. У жовтні 2022 року нам довелося зупинитися, бо розпочалася атака на наш енергетичний сектор, і нам довелося забезпечити внутрішні постачання. Але зараз ми зняли заборону експорту електроенергії за умови профіциту. І цієї зими ми скористалися можливостями імпорту замість того, щоб, наприклад, збільшити закупівлю вугілля з-за кордону. Таким чином, система була збалансованою. І я впевнений, що п’ятничні збої теж швидко усунуть, бо всі служби над цим працюють.
Я маю поставити своє улюблене запитання Виделці-Хмельницькій. Для кого сьогодні важливіший цей зв’язок, який не діяв майже 20 років?
Мені здається, це однаково важливо для обох сторін, бо дає змогу збалансувати енергетичний ринок. Цей міжблочний вузол можна порівняти із прямою дорогою для автомобіля. Ви просто їдете, а не кружляєте довкола. А для Польщі це можливість імпортувати дешевшу енергію, ніж, наприклад, із Німеччини. Тож це була взаємовигідна інвестиція.
Якщо Хмельницька, то це є атомна електростанція. Чи можемо сказати, що сьогодні, в умовах повномасштабної війни, ядерна енергетика безпечна? Пам’ятаю, коли спочатку, десь у квітні 2022 року, я давав інтерв’ю президенту Володимиру Зеленському, і він сказав, що у річницю Чорнобиля російські випустили ракети по всіх українських ядерних ракетах, на щастя, всі вони були збиті.
Сьогодні Росія показує, що цілковитої безпеки в Україні немає ніде. Найбільшу небезпеку становлять, звичайно, окуповані Енергодар та Запорізька АЕС, але й інші території небезпечні хоча б тому, що тут немає повноцінної ППО. Звичайно, ніхто не знає, де знаходиться ЛОП, і нехай так і залишається, але можна припустити, що вона захищає об’єкти критичної інфраструктури. Але 100-відсоткової безпеки в Україні немає ніде, і це стосується не лише АЕС. Звичайно, є безпечніші та небезпечніші місця, але 100 відсотків Гарантії тут немає ніде.
Чи є те, що сталося у п’ятницю, помстою Росії за безпілотування своїх нафтопереробних заводів?
Мені складно однозначно відповісти на це питання, оскільки я не знаю, скільки часу знадобиться на підготовку такої масованої атаки. Якщо кілька днів, можливо так. Але вони просто ненавидять незалежну Україну і я думаю, що вони могли б з тим самим успіхом послати свою ракету і безпілотник за один день зовсім без особливої причини, бо просто хочуть знищити Україну і їм навіть не потрібні жодні виправдання.
Розмовляла Кароліна Бака-Погожельська
Росія повертається до енергетичного тероризму в Україні після успішного удару безпілотника
[ad_2]
Говорит СМИ: Biznes Alert (Польша)
