Проблемы применения трансфертного ценообразования в Украине — Мнения — GMK Center

Українські податкові органи досить часто упереджено трактують стандарти контролю за трансфертним ціноутворенням на свою користь.

Українська практика контролю за трансфертним ціноутворенням, яку здійснюють українські податкові органи, часто насичена маніпуляціями та довільним тлумаченням нормативних актів. Хоча трансфертне ціноутворення навряд чи є чітко визначеним механізмом із чітким кількісним підходом, компанії хочуть бачити меншу упередженість у діях регуляторів.

Про це Іван Шинкаренко розповів під час круглого столу «Проблеми експортерів під час війни: регуляторні виклики», організованого GMK Center.

Недосконалість системи контролю за трансфертним ціноутворенням

Зараз починають справджуватися найгірші очікування бізнесу щодо недосконалості системи контролю за трансфертним ціноутворенням. Ми бачимо, що наші податкові органи не були готові належним чином використовувати інструмент трансфертного ціноутворення, який дозволяє певною мірою оцінювати, що можна вважати ринковими операціями, а що ні. Але саме так написано в рекомендаціях ОЕСР. Також у нас є явний фіскальний ухил, який зазвичай важко обґрунтувати якимись аргументами, дефіцитом державного бюджету чи ще чимось.

Важливо пам’ятати, що трансфертне ціноутворення – це не лише місцеве питання визначення податкової бази в певній країні. Історично регулювання трансфертного ціноутворення виникло як частина системи міжнародних правил, спрямованих на уникнення подвійного оподаткування, які стосувалися переважно регулювання відносин між спорідненими підприємствами та передбачали можливість коригування.

Таким чином, адаптація бази оподаткування до норм трансфертного ціноутворення потенційно призводить до подвійного оподаткування. Наприклад, наша податкова збільшує доходи компанії без симетричного збільшення витрат у країні нерезидента, який купує товар. Це призводить до подвійного оподаткування суми цього коригування в Україні та в країні-нерезиденті, яка є стороною угоди про уникнення подвійного оподаткування.

Угоди передбачають механізм уникнення подвійного оподаткування в таких випадках, що означає, що договірна країна часто повинна надати право на симетричне зменшення податкової бази. Однак таке зменшення не відбувається автоматично – у процесі консультацій необхідно переконати компетентний орган країни реєстрації контрагента, що коригування в Україні проводилося з урахуванням загальноприйнятих підходів до трансфертного ціноутворення. А якщо підходи будуть «односторонніми» і відкрито заперечуватись, то переконати в цьому фіскальний орган іншої країни буде досить складно.

Це означає, що довільний підхід до трансфертного ціноутворення потенційно призведе до подвійного оподаткування українських компаній. А це невигідно для економіки, про що свідчить розгалужена мережа угод, основною метою яких є уникнення подвійного оподаткування.

На рівні угоди існують спеціальні процедури вирішення таких протиріч між фіскальними органами країн – процедура взаємної згоди.

Це означає, що тепер можна ініціювати процедуру взаємного узгодження, і в цьому випадку наша податкова служба, яка часто спотворює факти, більше не зможе маніпулювати правилами трансфертного ціноутворення в очах суддів, які не завжди можуть повністю оцінити всі складні аспекти трансфертного ціноутворення, але від своїх іноземних колег із власними фіскальними інтересами.

Приклад із судової практики

Як приклад із судової практики підходів, які викликають великі запитання, наведу справу із зерновим терміналом Одеського порту «Олімпік Купе Інтернешнл». Після повторного розгляду ця справа закінчилася на користь платника податків.

Аналіз трансфертного ціноутворення проводився за методом чистого прибутку – коефіцієнт прибутковості платника податку порівнювався з ринковим діапазоном прибутковості українських компаній, які здійснюють аналогічну діяльність. Податківці підійшли до справи творчо – встановили критерії відбору на 2014-2015 роки. Таким чином, вибірка за 2014 рік включала три компанії, чия чиста рентабельність у нижньому квартилі склала 13,37%, а за 2015 рік – 44,39% (за даними лише двох компаній).

Це означає, що податківці вважають таку величезну норму прибутку нормальною та ринково розумною, і з цими аргументами вони готові подати справу до суду. Хоча цей показник рентабельності послуг з перевалки зерна в 2015 році вдвічі вищий, ніж у найбільш прибуткових секторах американської економіки. Такий податковий підхід до розрахунку податкової бази викликає подив.

Варіанти рішення

Правила трансфертного ціноутворення не є прозорим алгоритмом із чітко визначеними цифрами. Проте бізнес хотів би отримувати менше маніпуляцій та довільного тлумачення стандартів контролю за трансфертним ціноутворенням від українських податкових органів.

Ми сподіваємося, що нам вдасться подолати цю тенденцію наших регуляторів у судах. Окремим напрямком є ​​розробка процедур взаємного узгодження із залученням відповідних органів держав, де знаходяться наші партнери-нерезиденти.