Врублевський: Потік правил веде до централізації та олігополії Євросоюзу (ІНТЕРВ’Ю)

11 червня 2024, 07:25

Електромобільність

– До 2030 року Євросоюз витратить півтора трильйона євро на трансформацію клімату. Вже зараз очевидно, що ця політика не призвела до економічного зростання та покращення кліматичної ситуації. Ми витратили багато грошей, але ми не маємо результатів, — каже Томаш Врублевскі, президент Варшавського інституту підприємництва, в інтерв’ю BiznesAlert.pl.

• Чим більше директив і правил, тим менше влада має національні держави, і більша частина влади переходить до рук Європейської Комісії. Нормативи вводяться задля вирішення конкретних проблем, а створення механізмів контролю.
• Директива ESG передбачає, що дії, які вживаються компанією, повинні враховувати припущення Європейської комісії про кліматичну нейтральність. Як з погляду власного виробництва, і з погляду ланцюжків поставок. Директива також порушує питання соціальної справедливості, беручи до уваги створення пільгових умов працевлаштування для соціальних та ґендерних меншин.
• Дослідження Berkley Bank показують, що за рік інвестори вивели 40 мільярдів доларів із фондів ESG. Вони не принесли аналогічних прибутків і навіть зафіксували збитки порівняно з фондами, що не керуються кліматичними та соціальними засадами. Для порівняння, у США компанії мають свободу у реалізації стратегії такого типу.
• В основі кліматичної стратегії лежала віра у повторення ситуації, паралельної промислової революції, яка дозволила Європі виключно розвиватися у другій половині ХІХ століття. Що стало можливим завдяки вмінню використовувати вугілля, парові машини та викопні енергоресурси. Наступною енергетичною революцією мав стати перехід до відновлюваних джерел енергії та незалежність Європи від найбільших виробників викопної енергії.
• Чим більше грошей ми витратимо на адаптацію енергетики до вимог клімату, тим менше грошей у нас буде на покращення якості освіти, охорони здоров’я, економічного зростання чи будівництва інфраструктури. Європа відстає в галузі відновлюваної енергетики порівняно зі США та Китаєм, виділяючи фінансові ресурси на субсидії та ілюзорні ідеї щодо перетворення енергетичного сектору, — каже співрозмовник BiznesAlert.pl.

BiznesAlert.pl: Чому Європейський Союз приймає більш докладні директиви та правила?

Томаш Врубльовський: Чим більше директив і правил, тим менше влада має національні держави, і більша частина влади переходить «в руки» Європейської Комісії Нормативи вводяться задля вирішення конкретних проблем, а створення механізмів контролю.

Починаючи з 2008 року, тобто після великої фінансової кризи, ми спостерігаємо потік регулювання. Це з ідеєю централізації та взяття під контроль повноважень національних держав необираними посадовими особами. У Європейському Союзі, після спроб ухвалити Договір, що встановлює Конституцію Європи, особи, які приймають рішення, знають, що цей процес не може бути здійснений за допомогою референдуму. Саме тому придумали механізм у вигляді різних директив і постанов. Це політичне рішення, бачення демократичної, але централістичної Європи. Олігополія, керована професійними менеджерами.

У своєму подкасті «Свобода у ремонті» ви наголошуєте, що директива ESG (Environment Social Governance) є прикладом краху європейської моделі процвітання. Чому ви так думаєте?

Директива ESG передбачає, що дії, які вживаються компанією, повинні враховувати припущення Європейської комісії про кліматичну нейтральність. Як з погляду власного виробництва, і з погляду ланцюжків поставок. Директива також порушує питання соціальної справедливості, беручи до уваги створення пільгових умов працевлаштування для соціальних та ґендерних меншин.

Немає проблем, якщо, наприклад, хтось є власником компанії з виробництва меблів і добровільно відмовляється від частини свого прибутку через вищі кліматичні цілі. Воно свідомо формує свою кадрову політику, припускаючи, що на роботу беруться лише жінки чи представники сексуальних меншин. Проблема починається, коли справа стосується інвестиційних фондів чи лістингових компаній. Де власником є ​​не одна людина, а якась група, якій раптом кажуть: «Послухайте, ваші інвестиції будуть обмежені через вищі кліматичні цілі, поставлені керівництвом компанії».

Отже, Європейська комісія впроваджує ідеологічні цілі у бізнес?

Так, ESG суперечить причинам західного капіталізму. Концепція, де бізнес не займається політикою, а регулювання ідеологічних питань відбувається у межах демократичних процесів. Директива ESG передає політичну відповідальність компаніям та корпораціям. Замість зосередитися на збільшенні прибутку інвесторів, підприємства роблять додаткові дії, пов’язані з неекономічними показниками, які негативно впливають на економічне становище компаній.

Дослідження Berkley Bank показують, що за рік інвестори вивели 40 мільярдів доларів із фондів ESG. Вони не принесли аналогічних прибутків і навіть зафіксували збитки порівняно з фондами, що не керуються кліматичними та соціальними засадами. Для порівняння, у США компанії мають свободу у реалізації стратегії такого типу. Однак у Європейському Союзі компанії будуть зобов’язані відповідати вимогам ESG до 2028 року.

У чому ще причина рішучості влади ЄС запровадити кліматичні директиви?

В основі кліматичної стратегії лежала віра у повторення ситуації, паралельної промислової революції, яка дозволила Європі виключно розвиватися у другій половині ХІХ століття. Що стало можливим завдяки вмінню використовувати вугілля, парові машини та викопні енергоресурси. Наступною енергетичною революцією мав стати перехід до відновлюваних джерел енергії та незалежність Європи від найбільших виробників викопної енергії. У тому числі арабські країни, Росія та створення власних джерел енергії. Вважалося, що це дозволить забезпечити феноменальний економічний розвиток.

І як цей процес відбивається на конкретних енергетичних рішеннях країн?

Більш багаті країни в галузі відновлюваних джерел енергії, такі як Німеччина чи Данія, здатні швидше виробляти більше відновлюваної енергії та створювати енергетичні технології за відносно короткий час. Коли директиви набудуть чинності, вони змусять інші країни купувати у них відновлювану енергію та технології. Схожа ідея стосувалася електромобілів. Він полягав у перебудові автомобільної промисловості з двигуна внутрішнього згоряння на електричну систему завдяки субсидіям та повені світу цією технологією. Таким чином, Німеччина як локомотив галузі могла б створити конкурентні переваги. Не передбачалося, що китайці домінуватимуть на ринку сонячної енергії та акумуляторів для електромобілів у більш короткий термін, у великих кількостях та за нижчими цінами.

Європейський Союз не зміг сформувати модель економічного зростання, що базується на відновлюваних джерелах енергії. Досить дешева та ефективна система зберігання енергії. Я не виключаю, що, можливо, у майбутньому ми зможемо виробляти електроенергію з води чи повітря, і ця енергія стане відновлюваною у циклічному процесі. Поява дешевих, ефективних та доступних для компаній технологій мала б позитивний ефект. Тоді ЄС не знадобилася б система стимулів, штрафів, субсидій та директив. Однак цього не сталося, тому суб’єктам господарювання було нав’язано витратну економічну поведінку.

Чи підтверджено те, що ви кажете, достовірними даними?

Так, ми бачимо це за більш повільним економічним зростанням Європейського Союзу порівняно зі Сполученими Штатами чи Азією. У ЄС спостерігається помітне зниження номінальної заробітної плати, тоді як номінальна заробітна плата зростає у США та Азії. Фактично, якщо ми перевіримо будь-який показник рівня добробуту та якості життя між Європою та США, ми поступимося конкурентам. Звичайно, європейці мають більше вільного часу та живуть довше. Однак складно довести, що це результат кліматичної революції та запровадження директив. Швидше це пов’язано з іншими факторами, такими як більший масштаб перерозподілу та протекціонізму в Європі, ніж у США чи Азії.

Якими можуть бути наслідки продовження кліматичної стратегії Європейського Союзу?

Чим більше грошей ми витратимо на адаптацію енергетики до вимог клімату, тим менше грошей у нас буде на покращення якості освіти, охорони здоров’я, економічного зростання чи будівництва інфраструктури. Європа відстає від США та Китаю у сфері відновлюваної енергетики, спрямовуючи фінансові ресурси на субсидії та ілюзорні ідеї щодо перетворення енергетичного сектору. До 2030 року ЄС витратить півтора трильйона євро на зміну клімату. Вже зараз очевидно, що ця політика не призвела до економічного зростання та покращення кліматичної ситуації. Ми витратили багато грошей та не отримали жодного результату. Натомість ми прискорюємо процеси адаптації економіки ЄС до вимог клімату, знижуючи конкурентоспроможність європейських компаній на світовому ринку. Лише цього року 3200 німецьких компаній перенесли свою діяльність до Сполучених Штатів. Через ціни на енергоносії та високі податки компанії не могли вести бізнес у таких же масштабах у Німеччині.

Я не заперечую, що зміна клімату – проблема! Залишається єдине питання: від чого нам слід відмовитись і якою ціною? Скоротити витрати на догляд за людьми похилого віку? Обмежити ресурси для вирішення демографічних та геополітичних проблем? Перестати озброюватись? Це компроміс, і зрештою саме політики вирішуватимуть, яким має бути пріоритет ЄС.

Розмовляв Патрік Любричинський

Свірський: «Зелений курс» – це шалена ідеологія, а прогрес – це поневолення. Тобто, як ми дозволили трансформацію енергії загнати в кут (КОЛОНКА)