[ad_1]
Обмежувальні фактори – військові загрози, нестача електроенергії та персоналу, а також негативні рішення державних органів
Незважаючи на численні логістичні та кадрові проблеми, а також відсутність електроенергії, українські металурги поступово нарощують обсяги виробництва. За підсумками семи місяців виробництво сталі зросло на 34%, завантаження потужностей зросла до 49% з 37% за той самий період 2023 року. Загалом до кінця поточного року металурги планують збільшити виробництво сталі на 1 млн тонн – до 7,2 млн тонн.
Поточні результати
Результати діяльності вітчизняної металургії за січень-липень ц.р. такі:
- виробництво чавуну – 4,09 млн тонн, що на 21,2% більше відповідного періоду 2023 року;
- виробництво сталі – 4,58 млн тонн (+33,6%);
- виробництво прокату – 3,73 млн тонн (+28,4%).
Ми спостерігаємо тенденцію до поступового збільшення обсягів виробництва, що є оптимістичним.
Якщо говорити про рівень завантаження виробничих потужностей металургії, то цей показник коливається від 25% до 73% в залежності від підприємства. Середнє використання галузі становить близько 49%. Для порівняння: завантаженість потужностей сталеливарної промисловості за аналогічний період 2023 року становила від 12% до 70%, при середньому по галузі приблизно 37%. Таким чином, незважаючи на постійні обстріли країни-агресора, металургійні підприємства збільшили використання своїх виробничих потужностей.
Фактори впливу
На роботу промислових підприємств впливає багато факторів. Перш за все, це, звичайно, військові загрози – майже всі металургійні підприємства розташовані або безпосередньо на лінії фронту, або в зоні, куди будь-коли можуть полетіти ракети.
Більшість решти факторів є похідними від фактору війни:
- часті перебої з електропостачанням підприємств через руйнування енергетичної інфраструктури, що вкрай негативно впливає на показники виробництва;
- обмежена логістика через зменшення пропускної здатності систем залізничного, автомобільного та морського транспорту;
- Кадровий голод був зумовлений як відтоком спеціалістів за кордон у перші місяці війни, так і зарахуванням багатьох із них до лав Збройних Сил України та територіальної оборони, у тому числі через недостатньо організовані мобілізаційні процеси.
Водночас ми постійно стикаємося з негативними наслідками рішень (або їх відсутності) органів влади, які безпосередньо не пов’язані з воєнним фактором. Наприклад, досі не вирішено питання доступу до залізничного брухту, не всі підприємства галузі здатні «захопити» 80% імпорту електроенергії для безперебійного електропостачання, НЄРК знову піднімає питання уніфікації класів споживачів електроенергії, тощо. Зі свого боку ВП «Укрметалургпром» разом з іншими галузевими асоціаціями постійно намагаються протидіяти таким процесам – на жаль, не завжди успішно, але відступати ми не маємо наміру.
Оцінки на кінець року
Якщо загальна ситуація не погіршиться (на що ми всі дуже сподіваємося), то до кінця цього року можна очікувати виробництво щонайменше 7,2 млн тонн сталі. Для порівняння: 2023 рік ми закінчили з 6,2 млн тонн сталі. Це означає, що можливе підвищення складе приблизно 16%.
У свою чергу, у зв’язку зі збільшенням обсягів відновлювальних робіт на зруйнованих об’єктах інфраструктури та будівництвом фортифікаційних споруд, вважаю, що слід очікувати певного збільшення місткості внутрішнього ринку. Це може відбутися як за рахунок збільшення обсягів внутрішнього виробництва катанки, так і внаслідок імпорту переважно тієї продукції, виробництво якої в Україні або відсутнє, або недостатнє. Про конкретні прогнози на кінець року говорити складно. Проте спостерігається тенденція до зростання внутрішнього споживання металопродукції.
[ad_2]
Сообщает: ГМК gmk. center (Украина)
